віддячуватися
ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДДЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, рідко ВІДДЯ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
Те саме, що віддя́чувати.
А як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно (Біблія. Пер. І. Огієнка);
[Писар:] Ти .. і сам бачиш, що я й досі не одним тобі віддячуюся (І. Франко);
[Геррісон:] Чим оддячився я батькам і всім тим, що віддавали останній шматок тяжко заробленого хліба мені, коли я вчився?! (Мирослав Ірчан);
– А за твою милостиню, що подала ти.., дід тобі зле віддячився (О. Кобилянська);
// безос.
– Послухай, сину, слово моє грішне. Чи нам за це віддячиться в раю? Чи, може, ще одне життя – розкішне – доточить Бог за праведність твою? (Л. Костенко);
– Так-то, не все Оксані .. [свято]: оддячилось за Миронову неправду (Грицько Григоренко).
Значення в інших словниках
- віддячуватися — віддя́чуватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- віддячуватися — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- віддячуватися — ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДДЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, рідко ВІДДЯ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. Те саме, що віддя́чувати. [Писар:] Ти.. і сам бачиш, що я й досі не одним тобі віддячуюся (Фр. Словник української мови в 11 томах