сов. в.відкликати, -кличу, -чеш,гл. Отзывать, отозвать.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
відкликати —
Відкли́кати: — відмовитися від чогось [1;X] — повернутися до попереднього стану [19]
Словник з творів Івана Франка
відкликати —
відкли́кати дієслово доконаного виду відклика́ти дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
відкликати —
I відкл`икатидив. відкликати. II відклик`ати-аю, -аєш, недок., відкликати, -ичу, -ичеш і діал. відкликнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти від кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відкликати —
ВІДКЛИ́КАТИ див. відклика́ти. ВІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. кого. Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти куди-небудь.
Словник української мови у 20 томах
відкликати —
відкли́кати відмовитися від задекларованого, проголошеного (ср, ст)|| = вицофатися
Лексикон львівський: поважно і на жарт
відкликати —
ВІДКЛИКА́ТИ (змушувати когось залишити своє місце, припинити виконання певних обов'язків), ВІДЗИВА́ТИ рідше. — Док.: відкли́кати, відізва́ти. Його раптом відкликали в частину (Я.
Словник синонімів української мови
відкликати —
ВІДКЛИ́КАТИ див. відклика́ти. ВІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш і діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти від кого-, чого-небудь.
Словник української мови в 11 томах