відлютувати

Відлютува́ти, -ту́ю, -єш

гл.

1) Перезлиться.

2) Отпаять.

Значення в інших словниках

1. відлютувати — відлютува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлютувати — див. відлютовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлютувати — ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Закінчити, перестати лютувати. Зазимую тут і залітую, В цій великій хаті не своїй, У кутку відтихну, відлютую, Намовчусь у темряві німій (М. Вінграновський); Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі.  Словник української мови у 20 томах
4. відлютувати — ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Перестати, закінчити лютувати. Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі. Громом розбудить землю весняне небо (Цюпа, Грози.., 1961, 16); Зима одлютує — волога весіння В земній глибині обмиває коріння (Перв., II, 1958, 132).  Словник української мови в 11 томах