відлютувати

ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Перестати, закінчити лютувати.

Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі. Громом розбудить землю весняне небо (Цюпа, Грози.., 1961, 16);

Зима одлютує — волога весіння В земній глибині обмиває коріння (Перв., II, 1958, 132).

Значення в інших словниках

1. відлютувати — відлютува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлютувати — див. відлютовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлютувати — ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Закінчити, перестати лютувати. Зазимую тут і залітую, В цій великій хаті не своїй, У кутку відтихну, відлютую, Намовчусь у темряві німій (М. Вінграновський); Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі.  Словник української мови у 20 томах
4. відлютувати — Відлютува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять.  Словник української мови Грінченка