відлягати

ВІДЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ВІДЛЯГТИ́, я́же, док., безос. Послаблюватися, зникати (про біль, душевну тривогу, неспокій, а також сильний мороз, негоду).

Надворі одлягає — може, це була остання завірюха (Вас., Незібр. тв., 1941, 206);

[Павло:] Мені от треба затягтись міцним чимсь, щоб у грудях одлягло, бо переговоривсь (Стар., Вибр., 1959, 149);

Після зборів у Гната відлягло на серці, а на душі стало легко, ніби з плечей звалив гору (Чорн., Потік., 1956, 283).

Значення в інших словниках

1. відлягати — відляга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлягати — -ає, недок., відлягти, -яже, док., безос. Послаблюватися, зникати (про біль, душевну тривогу, неспокій, а також сильний мороз, негоду).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлягати — ВІДЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ВІДЛЯГТИ́, я́же, док., безос. Переставати відчуватися, послаблюватися, припинятися (про біль, тугу, неспокій і т. ін.). З кожним її словом мені відлягало (У.  Словник української мови у 20 томах
4. відлягати — СЛА́БНУТИ (ставати меншим за ступенем вияву), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ПОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ПОСЛАБЛЯ́ТИСЯ, ОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, МЕНШАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИСЯ, ПРИМЕ́НШУВАТИСЯ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, СПАДА́ТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕСІДА́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови