відлягати

відляга́ти

-ає, недок., відлягти, -яже, док., безос.

Послаблюватися, зникати (про біль, душевну тривогу, неспокій, а також сильний мороз, негоду).

Значення в інших словниках

1. відлягати — відляга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлягати — ВІДЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ВІДЛЯГТИ́, я́же, док., безос. Переставати відчуватися, послаблюватися, припинятися (про біль, тугу, неспокій і т. ін.). З кожним її словом мені відлягало (У.  Словник української мови у 20 томах
3. відлягати — СЛА́БНУТИ (ставати меншим за ступенем вияву), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ПОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, ПОСЛАБЛЯ́ТИСЯ, ОСЛА́БЛЮВАТИСЯ, МЕНШАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИСЯ, ПРИМЕ́НШУВАТИСЯ, ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, СПАДА́ТИ, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, ПЕРЕСІДА́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
4. відлягати — ВІДЛЯГА́ТИ, а́є, недок., ВІДЛЯГТИ́, я́же, док., безос. Послаблюватися, зникати (про біль, душевну тривогу, неспокій, а також сильний мороз, негоду). Надворі одлягає — може, це була остання завірюха (Вас., Незібр. тв.  Словник української мови в 11 томах