відлітати

Відлітати, -таю, -єш

сов. в. відлеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.

1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. МВ. ІІ. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл од літає. КС. 1882. X. 495.

2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст.

Значення в інших словниках

1. відлітати — відліта́ти 1 дієслово недоконаного виду летіти геть; зникати; відскакувати відліта́ти 2 дієслово доконаного виду закінчити літати  Орфографічний словник української мови
2. відлітати — I -аю, -аєш, недок., відлетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Летячи, покидати якесь місце (про птахів). || Відправлятися (про літак, про пасажирів у ньому). || Летячи, віддалятися на певну відстань від кого-, чого-небудь. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлітати — ВІДЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Летячи, покидати якесь місце (про птахів). Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. відлітати — душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І.  Фразеологічний словник української мови
5. відлітати — ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. відлітати — Відліта́ти, -літа́ю, -літа́єш; відлеті́ти, -лечу́, -лети́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відлітати — ВІДЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛЕТІ́ТИ, е́чу, ети́ш, док. 1. Летячи, покидати якесь місце (про птахів). Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах