відпірчити

Відпірчити, -чу, -чиш

гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. І. 72.

Значення в інших словниках

1. відпірчити — див. побити  Словник синонімів Вусика