відселяти

Відселя́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. відселити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц.

Значення в інших словниках

1. відселяти — відселя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відселяти — див. відселювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відселяти — ВІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідше ВІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСЕЛИ́ТИ, елю́, е́лиш, док., кого, що. Переселяти в інше місце. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді (Сл. Гр.  Словник української мови у 20 томах
4. відселяти — ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ (ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ), ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини — на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев.  Словник синонімів української мови
5. відселяти — ВІДСЕЛЯ́ТИ див. відсе́лювати.  Словник української мови в 11 томах