Значення в інших словниках
-
відселяти —
відселя́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
відселяти —
ВІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідше ВІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСЕЛИ́ТИ, елю́, е́лиш, док., кого, що. Переселяти в інше місце. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді (Сл. Гр.
Словник української мови у 20 томах
-
відселяти —
ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ (ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ), ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини — на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев.
Словник синонімів української мови
-
відселяти —
ВІДСЕЛЯ́ТИ див. відсе́лювати.
Словник української мови в 11 томах
-
відселяти —
Відселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відселити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка