відсудити

Відсуджувати, -джую, -єш

сов. в. відсудити, -джу, -диш, гл.

1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Мир. Пов. І. 164. Одсудили мою землю Бог знає й кому. Мир. ХРВ. 220.

2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Грин. ІІІ. 251. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. ІІІ. 179.

Значення в інших словниках

1. відсудити — відсуди́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відсудити — див. відсуджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відсудити — ВІДСУДИ́ТИ див. відсу́джувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відсудити — ВІДСУДИ́ТИ (судом домогтися чого-небудь), ВИ́СУДИТИ розм., ВИ́ПОЗИВАТИ діал. (Мартіан:) Вона від мене хоче відсудити маєтку половину (Леся Українка); — Це ж і раніше ви своє право висудили! (М.  Словник синонімів української мови
5. відсудити — ВІДСУДИ́ТИ див. відсу́джувати.  Словник української мови в 11 томах