Словник української мови Грінченка

відсунути

Відсунути, -ся

см. відсувати, -ся.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. відсунути — відсу́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відсунути — див. відсувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відсунути — ВІДСУ́НУТИ див. відсува́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. відсунути — відсува́ти (відтісня́ти) / відсу́нути (відтісни́ти) на за́дній (дру́гий) план що. Робити або вважати що-небудь менш важливим, другорядним, неістотним. Ніколи в нас не буде часу більше.  Фразеологічний словник української мови
  5. відсунути — ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). — Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́ (відволікти́).  Словник синонімів української мови
  6. відсунути — ВІДСУ́НУТИ див. відсува́ти.  Словник української мови в 11 томах