відчаяка
Відчаяка, -ки
об. Отчаянный, отчаянная. Був такий одчаяка, що без кінця. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови ГрінченкаВідчаяка, -ки
об. Отчаянный, отчаянная. Був такий одчаяка, що без кінця. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка