відчаяка
ВІДЧАЯ́КА, и, ч. і ж., розм.
Те саме, що відчаю́га.
– Якщо в твоїй крові .. є хоч крапля заячої – тікай од печі. Сталевар – це одчаяка (М. Рудь);
Його не вважали ні відчаякою, ні боягузом. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)