відіткнути
I. Відтикати, -каю, -єш
сов. в. відіткнути, -ну, -неш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. І. 182.
---------------
II. Відтикати, -каю, -єш
сов. в. відтикати, -тичу, -чеш, гл.
1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля.
2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки? Ном. № 10175.
Словник української мови Грінченка