від'їздити
Від'їздити, -джу, -диш
гл. Отьѣздить, кончить, перестать ѣздить. Од'їздила вже своє. Сим. 236.
---------------
Від'їздити, -джу, -диш
сов. в. від'їхати, -їду, -деш, гл.
1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від'їхав уже від воріт.
2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від'їздити. Макс.
Словник української мови Грінченка