війка

Війка, -ки

ж.

1) ум. отъ вія. Вх. Пч. I. 14.

2) = віячка. Вх. Зн. 8.

3) Вѣялка. Славяносерб. у.

Значення в інших словниках

1. війка — ві́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. війка — ВІ́ЙКА¹ див. ві́йки. ВІ́ЙКА², и, ж., заст. Віялка. Наняв у чоловіка війку, щоб перевіяти своє зерно, роздивився, аж воно й не мудра штука (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
3. війка — ВІ́ЙКА див. ві́йки.  Словник української мови в 11 томах