Значення в інших словниках
-
вірля —
вірля́ іменник середнього роду, істота орленя рідко
Орфографічний словник української мови
-
вірля —
-яти, с., розм., рідко. Те саме, що орля.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вірля —
ВІРЛЯ́, ля́ти, с., нар.-поет. Те саме, що орля́. Як вірлята без вірлонька, – Так ми, бідні, без татонька! (з думи); – А ти звідки взявся тут навчати мене? – прибравши вигляду набундюченого індика, заґелґотав зухвалець. – З високої Чорногори, де вірлята гнізда в'ють! – відповів Осип (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
вірля —
ОРЛЯ́ (пташа орла), ОРЛЕНЯ́, ВІРЛЯ́ фольк. За три місяці напівголе орля перетворилося на могутнього грізного птаха (З. Тулуб); — Богазе забажалось мать молоде орленя (І. Нечуй-Левицький); Як вірлята без вірлонька, — Так ми, бідні, без татонька! (дума).
Словник синонімів української мови
-
вірля —
Вірля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м, звичайно орля́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вірля —
ВІРЛЯ́, я́ти, с., розм., рідко. Те саме, що орля́. Як вірлята без вірлонька, — Так ми, бідні, без татонька! (Укр.. думи.., 1955, 181).
Словник української мови в 11 томах