Словник української мови у 20 томах

вірля

ВІРЛЯ́, ля́ти, с., нар.-поет.

Те саме, що орля́.

Як вірлята без вірлонька, – Так ми, бідні, без татонька! (з думи);

– А ти звідки взявся тут навчати мене? – прибравши вигляду набундюченого індика, заґелґотав зухвалець. – З високої Чорногори, де вірлята гнізда в'ють! – відповів Осип (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вірля — вірля́ іменник середнього роду, істота орленя рідко  Орфографічний словник української мови
  2. вірля — -яти, с., розм., рідко. Те саме, що орля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вірля — ОРЛЯ́ (пташа орла), ОРЛЕНЯ́, ВІРЛЯ́ фольк. За три місяці напівголе орля перетворилося на могутнього грізного птаха (З. Тулуб); — Богазе забажалось мать молоде орленя (І. Нечуй-Левицький); Як вірлята без вірлонька, — Так ми, бідні, без татонька! (дума).  Словник синонімів української мови
  4. вірля — Вірля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м, звичайно орля́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вірля — ВІРЛЯ́, я́ти, с., розм., рідко. Те саме, що орля́. Як вірлята без вірлонька, — Так ми, бідні, без татонька! (Укр.. думи.., 1955, 181).  Словник української мови в 11 томах
  6. вірля — Вірля, -ляти с. = орля.  Словник української мови Грінченка