вісник —
ві́сник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
вісник —
Вістун, вістовик, оповісник, як ІМ. ВІСТОВИЙ, р. ВІСТОВЕЦЬ, ВІСТІВНИК, вістоноша, анал. герольд; (миру) провісник, посланець; (періодичний) журнал.
Словник синонімів Караванського
вісник —
[в’існиек] -ка, м. (на) -ков'і /-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
вісник —
-а, ч. 1》 Той, хто приносить якусь звістку; вістун. 2》 перен. Ознака, виразник чогось; провісник. 3》 Складова частина назв деяких періодичних видань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вісник —
ВІ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун. – Чому це я один маю бути вісником Йовової новини? (Б. Лепкий); Поїхав вісник на прудкім верблюді Та й переказує цареві Туру [вість] (А.
Словник української мови у 20 томах
вісник —
I вістовець, вістовий, вістовик, герольд (іст.), гінець, глашатай, гонець, оповісник, покликач II див. ангел
Словник синонімів Вусика
вісник —
ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді..
Словник синонімів української мови
вісник —
Ві́сник, -ка, у -ку; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вісник —
ВІ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун. Бідний синок, як почув царських вісників, красно вбрався і прийшов до царя (Калин, Закарп. казки, 1955, 30); Вона була вісником від командира, і безумовно мала бойовий наказ (Голов., Крапля..
Словник української мови в 11 томах