вітка
Вітка, -ки
ж.
1) ум. отъ віта. Калинова вішка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425.
2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9.
3) Притокъ. Вішки Дніпровії.
4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у.
5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: вітку набити. Лебед. у. (Лобод).
Словник української мови Грінченка