гавкун —
гавку́н 1 іменник чоловічого роду, істота про собаку розм. гавку́н 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм., зневажл.
Орфографічний словник української мови
гавкун —
-а, ч., розм. 1》 Собака. 2》 перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гавкун —
ГАВКУ́Н, а́, ч., розм. 1. Гавкітливий собака. Вп'явсь [ветеринар] очима в гавкуна. Ближче підступає. Пес як цапне – мить одна! – І поли немає (С. Олійник); І ось раптом Швейка оточили чотири гавкуни.
Словник української мови у 20 томах
гавкун —
ГАВКУ́Н, а́, ч., розм. 1. Собака. Вп’явсь [ветеринар] очима в гавкуна. Ближче підступає. Пес як цапне — мить одна! — 1 поли немає (С. Ол., Вибр., 1859, 259). 2. перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Панський гавкун [Нестір] дарунками приманив дівчину (Горд., II, 1959, 50).
Словник української мови в 11 томах