галуза

Галуза, -зи

ж. Вѣтвь. Гол. І. 206. ум. галузка. Ном. № 1045; Галузонька. Є у лісі галузонька. Гол. І. 206.

Значення в інших словниках

1. галуза — галу́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. галуза — -и, ж. Те саме, що гілля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. галуза — ГАЛУ́ЗА, и, ж. Гілка, гілля. Хоч громи довкола б'ють, хоч буря скаженіє, аж по літах, глянь, в тіні галуз підростають нові дубки (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. галуза — див. гілка  Словник синонімів Вусика
5. галуза — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І.  Словник синонімів української мови
6. галуза — ГАЛУ́ЗА, и, ж. Те саме, що гілля́. — Гойдав би ся ти [Гітлер] під осиковою галузою разом з твоїми геббельсами та геббельсенятами, — побажав Хома принагідно (Гончар, III, 1959, 385).  Словник української мови в 11 томах