1. Словник української мови Грінченка

галуза

Галуза, -зи

ж. Вѣтвь. Гол. І. 206. ум. галузка. Ном. № 1045; Галузонька. Є у лісі галузонька. Гол. І. 206.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галуза — галу́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. галуза — -и, ж. Те саме, що гілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. галуза — ГАЛУ́ЗА, и, ж. Гілка, гілля. Хоч громи довкола б'ють, хоч буря скаженіє, аж по літах, глянь, в тіні галуз підростають нові дубки (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. галуза — див. гілка Словник синонімів Вусика
  5. галуза — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
  6. галуза — ГАЛУ́ЗА, и, ж. Те саме, що гілля́. — Гойдав би ся ти [Гітлер] під осиковою галузою разом з твоїми геббельсами та геббельсенятами, — побажав Хома принагідно (Гончар, III, 1959, 385). Словник української мови в 11 томах