1. Словник української мови у 20 томах

галуза

ГАЛУ́ЗА, и, ж.

Гілка, гілля.

Хоч громи довкола б'ють, хоч буря скаженіє, аж по літах, глянь, в тіні галуз підростають нові дубки (Б. Лепкий);

Гойдав би ся ти [Гітлер] під осиковою галузою разом з твоїми геббельсами та геббельсенятами, – побажав Хома принагідно (О. Гончар);

* Образно. А спадкоємці твої, можливо, задумаються, чи годиться рубати галузу, на якій сидиш, чи можна ремісникові ламати верстат, що дає йому засоби на прожиток (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галуза — галу́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. галуза — -и, ж. Те саме, що гілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. галуза — див. гілка Словник синонімів Вусика
  4. галуза — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
  5. галуза — ГАЛУ́ЗА, и, ж. Те саме, що гілля́. — Гойдав би ся ти [Гітлер] під осиковою галузою разом з твоїми геббельсами та геббельсенятами, — побажав Хома принагідно (Гончар, III, 1959, 385). Словник української мови в 11 томах
  6. галуза — Галуза, -зи ж. Вѣтвь. Гол. І. 206. ум. галузка. Ном. № 1045; Галузонька. Є у лісі галузонька. Гол. І. 206. Словник української мови Грінченка