гетьманша — Словник української мови Грінченка

гетьманша — гетьма́нша іменник жіночого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
гетьманша — -і, ж., іст. Жінка гетьмана. Великий тлумачний словник сучасної мови
гетьманша — ГЕТЬМА́НША, і, ж., розм. Дружина гетьмана. А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок (Т. Шевченко); Проте гетьманша незабаром померла (О. Гончар); * У порівн. Одягну тебе, обую, Посажу [посаджу], як паву, – На дзиґлику, як гетьманшу, Та й дивитись буду (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
гетьманша — Ге́тьма́нша, -ші, -шею; -ма́нші, -ма́нш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гетьманша — ГЕТЬМА́НША, і, ж., іст. Жінка гетьмана. А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок (Шевч., І, 1951, 294); Проте гетьманша незабаром померла (Гончар, Таврія.., 1957, 132); *У порівн. Словник української мови в 11 томах