гетьманша

ГЕТЬМА́НША, і, ж., іст. Жінка гетьмана.

А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок (Шевч., І, 1951, 294);

Проте гетьманша незабаром померла (Гончар, Таврія.., 1957, 132);

*У порівн. Одягну тебе, обую, Посажу [посаджу], як паву,— На дзиглику, як гетьманшу, Та й дивитись буду (Шевч., І, 1951, 94).

Значення в інших словниках

1. гетьманша — гетьма́нша іменник жіночого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. гетьманша — -і, ж., іст. Жінка гетьмана.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гетьманша — ГЕТЬМА́НША, і, ж., розм. Дружина гетьмана. А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок (Т. Шевченко); Проте гетьманша незабаром померла (О. Гончар); * У порівн. Одягну тебе, обую, Посажу [посаджу], як паву, – На дзиґлику, як гетьманшу, Та й дивитись буду (Т. Шевченко).  Словник української мови у 20 томах
4. гетьманша — Ге́тьма́нша, -ші, -шею; -ма́нші, -ма́нш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гетьманша — Гетьманша, -ші ж. Жена гетмана. Шевч. 144. К. ЧР. 131.  Словник української мови Грінченка