гиля

Гиля!

меж. Крикъ на гусей, утокъ, голубей. Гиля, гиля, селезню, додому. Чуб. V. 1110. Ой гиля, сизі голубоньки, нп високе літання. Мет. 102.

Значення в інших словниках

1. гиля — гиля́ вигук крик, яким відганяють гусей, качок та ін. незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гиля — рідко гиль, виг. Крик, яким відганяють гусей, качок та ін. Гиль-гуси — вживається у знач. дурниця, нісенітниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гиля — ГИЛЯ́, рідко ГИЛЬ, виг. Крик, яким відганяють гусей, качок і т. ін. Ой, гиля, гиля, Гусоньки, на став!.. (з народної пісні); Перебігши двір, порослий моріжком, відчинила [Стеха] дверцята виплетеного з лози і обмазаного рудою глиною сажа. – Гиля, гиля!...  Словник української мови у 20 томах
4. гиля — ГИЛЯ́, рідко ГИЛЬ, виг. Крик, яким відганяють гусей, качок та ін. Ой, гиля, гиля, Гусоньки, на став!.. (Укр.. лір. пісні, 1958, 140); Дідусь посивілий гукає: «Гиля!» Гусяток жене в мураву (Воронько, Тепло.., 1959, 97). ◊ Гиль-гу́си — вживається у знач.  Словник української мови в 11 томах