гиля
ГИЛЯ́, рідко ГИЛЬ, виг.
Крик, яким відганяють гусей, качок і т. ін.
Ой, гиля, гиля, Гусоньки, на став!.. (з народної пісні);
Перебігши двір, порослий моріжком, відчинила [Стеха] дверцята виплетеного з лози і обмазаного рудою глиною сажа. – Гиля, гиля! – гукнула на гусей (В. Малик);
Дідусь посивілий гукає: “Гиля!” – Гусяток жене в мураву (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)