Значення в інших словниках
-
гирло —
Ги́рло: — тут: горлянка [51;52] Спі́жеві гирла: — мідні дзвони [29]
Словник з творів Івана Франка
-
гирло —
ги́рло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
гирло —
(річки) дельта, зст. вийстя, р. устя; (розгалуження ріки) розтока, розтік, сов. рукав; (між лиманами) протока; (тунелю) вихідний отвір.
Словник синонімів Караванського
-
гирло —
Устье — mouth — *Mündung – вихідний отвір у чому-небудь. Син. (рідко): устя.
Гірничий енциклопедичний словник
-
гирло —
-а, с. 1》 Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки. 2》 Вузька протока, що з'єднує річки, затоки, лимани між собою або з морем. 3》 Вихідний отвір у чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гирло —
ГИ́РЛО, а, с. 1. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки. Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило... (Т. Шевченко); – Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків (З.
Словник української мови у 20 томах
-
гирло —
ГИ́РЛО (місце, де річка впадає в море, озеро тощо), ВПАДІ́ННЯ, ДЕ́ЛЬТА (з численними острівцями); ЕСТУА́РІЙ книжн. (лійкоподібне). Порівнявши наслідки торішнього і теперішнього промірів, Бутаков зрозумів, що це єдиний судноплавний рукав у гирлі (З.
Словник синонімів української мови
-
гирло —
Ги́рло, -ла; ги́рла, гирл і ги́рлів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гирло —
ГИ́РЛО, а, с. 1. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки. Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило… (Шевч.
Словник української мови в 11 томах