глумити

Глумити, -млю, -миш

гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара Божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Нов.-Сѣверск. Було б тобі, вражий сину.... нас трох не кохати, нас трох не глумити. Рудч. Чп. 178.

Значення в інших словниках

1. глумити — глуми́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. глумити — -млю, -миш; мн. глумлять; недок., перех., розм., рідко. Нищити, псувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глумити — ГЛУМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. глумля́ть; недок., кого, що, розм., рідко. 1. Те саме, що глуми́тися. Шкереберть Турна повернув [Еней], Насів коліном злу личину І басом громовим гукнув:...  Словник української мови у 20 томах
4. глумити — ГЛУМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. глумля́ть; недок., перех., розм., рідко. Нищити, псувати. — Глумлять і чорне, і родюче дерево! От які вони [лісовики] люди! (Стельмах, Хліб.., 1959, 96).  Словник української мови в 11 томах