глушник —
глушни́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
глушник —
-а, ч., тех. 1》 Канальний пристрій для зменшення повітряного шуму. Абсорбційний глушник — глушник, у якому зниження шуму відбувається за рахунок перетворення звукової енергії у теплову.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глушник —
ГЛУШИ́ТЕЛЬ (пристрій, який зменшує силу звуку), ГЛУШНИ́К. У боротьбі з шумом застосовуються різноманітні глушителі, поглиначі та інші пристрої (з журналу); Нині за принципом лабіринту виготовляють глушник для двигунів внутрішнього згорання (з журналу).
Словник синонімів української мови