гнисти

Гнисти и гнити, гнию, -єш

гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. І. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.

Значення в інших словниках

1. гнисти — гнисти́ дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гнисти — ГНИТИ кн. розкладатися, (у землі або на купі) пріти, (- дерево) трухлявіти; П. животіти, занепадати, переводитися, пропадати.  Словник синонімів Караванського
3. гнисти — гнию, гниєш, недок. Те саме, що гнити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гнисти — ГНИСТИ́ див. гни́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. гнисти — ГНИ́ТИ (псуватися під впливом мікроорганізмів), ГНИ́СТИ́, ЗАГНИВА́ТИ, ЗГНИВА́ТИ (ЗОГНИВА́ТИ рідше), РОЗКЛАДА́ТИСЯ, ТЛІ́ТИ, ПЕРЕТЛІВА́ТИ, СТЛІВА́ТИ, ПРІ́ТИ, ЗОПРІВА́ТИ рідше, ГОРІ́ТИ (під дією вологи й тепла). — Док.  Словник синонімів української мови
6. гнисти — Гни́ти і гни́сти, гни́ю, гниє́ш; гний, гни́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)