головник Головник, -ка м. 1) = головань 2. Гадяч. у. 2) Убійца. МУЕ. ІІІ. 55. Вх. Зн. 11. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках головник — -а, ч. 1》 іхт., діал. В'язь. 2》 зах. Убивця. Великий тлумачний словник сучасної мови