головник

Головник, -ка

м.

1) = головань 2. Гадяч. у.

2) Убійца. МУЕ. ІІІ. 55. Вх. Зн. 11.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головник — -а, ч. 1》 іхт., діал. В'язь. 2》 зах. Убивця. Великий тлумачний словник сучасної мови