головник
Головник, -ка
м.
1) = головань 2. Гадяч. у.
2) Убійца. МУЕ. ІІІ. 55. Вх. Зн. 11.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- головник — -а, ч. 1》 іхт., діал. В'язь. 2》 зах. Убивця. Великий тлумачний словник сучасної мови