головник

головни́к

-а, ч.

1》 іхт., діал. В'язь.

2》 зах. Убивця.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головник — Головник, -ка м. 1) = головань 2. Гадяч. у. 2) Убійца. МУЕ. ІІІ. 55. Вх. Зн. 11. Словник української мови Грінченка