головний

головни́й

-а, -е.

1》 Прикм. до голова 1).

2》 Який рухається попереду чого-небудь; передній.

3》 Найважливіший, основний, суттєвий.

|| у знач. ім. головне, -ного, с.

Головна тональність муз. — а) тональність, у якій викладається і зазвичай закінчується музика будь-якої п'єси; б) тональність, від якої відбувається відхилення, тобто тимчасовий перехід в іншу (побічну) тональність.

Головне підприємство — компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій.

Головне речення грам. — основне речення, яке має при собі залежні підрядні речення.

Головний бухгалтер — керівник бухгалтерії.

Головний рахунок фін. — рахунок синтетичного обліку, передбачений планом рахунків бухгалтерського обліку.

Головний розпорядник кредитів — державний орган та його керівники, яким надане головне право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Головні колії зал. — колії перегонів, а також колії станцій, що є безпосереднім продовженням колій суміжних.

Головні ступені муз. — перший, четвертий і п'ятий ступені ладу (тобто тоніка, субдомінанта і домінанта).

Головні тризвуки муз. — тризвуки, що побудовані на I, IV, V ступенях мажору і мінору.

4》 у знач. вставн. сл. головне. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для вираження певної оцінки висловлюваного.

Головним чином — переважно, в основному, головно.

5》 Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний.

6》 Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь.

|| у знач. ім. головний, -ного, ч., розм. Той, хто очолює що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головний — Головна школа: вища початкова школа, [V] Словник з творів Івана Франка
  2. головний — (який перебуває в центрі чогось) центральний, (про вхід) парадний. Словник синонімів Полюги
  3. головний — головни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. головний — ГОЛОВНИЙ – ОСНОВНИЙ Головний. 1. Прикм. від голова: головний біль, головний мозок, головний убір. 2. Найголовніший, найсуттєвіший. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  5. головний — (біль) голов'яний; (танк) чоловий, передній; (напрям) найважливіший, основний, кардинальний, генеральний; (- ролю) центральний, провідний, стрижневий, ключовий, (- питання – ще) наріжний; (інженер) старший, чільний, начальний. Словник синонімів Караванського
  6. головний — [голоўний] м. (на) -ному/-лоуўн'ім, мн. -лоуўн'і Орфоепічний словник української мови
  7. головний — (убір) див. наголовний Словник чужослів Павло Штепа
  8. головний — ГОЛОВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до голова́ 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (А. Шиян); // Признач. для голови. Заслала [мати] простинею, .. Словник української мови у 20 томах
  9. головний — головни́й: ◊ головна́ зра́да → зрада Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. головний — див. керівник Словник синонімів Вусика
  11. головний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  12. головний — Головни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. головний — ГОЛОВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до голова́ 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (Шиян, Гроза.., 1956, 281); // Признач. для голови. Заслала [мати] простинею,.. Словник української мови в 11 томах
  14. головний — Головний, -а, -е 1) Головной. Головка хустка. 2) Главный. Всі головні догмати нашої віри. Левиц. І. 3) Опасный, угрожающій смертью. Не ходи по болоту, там місце головне, — не один уже наклав головою. Словник української мови Грінченка