головний

ГОЛОВНИЙ – ОСНОВНИЙ

Головний. 1. Прикм. від голова: головний біль, головний мозок, головний убір. 2. Найголовніший, найсуттєвіший. Вж. зі сл.: зміст, метод, мотив, наголос, напрям, підсумок, показник, представник, приз, пункт, район, удар, крок, ідея, мета, надія, перешкода, порода, причина, проблема, риса, роль, тема, тенденція, турбота, умова, джерело, завдання, питання, сили. 3. Який рухається попереду когось, чогось; передній. Вж. зі сл.: вагон, дозор, загін, танк, автомашина. 4. Який перебуває в центрі чогось. Вж. зі сл.: вхід, корпус [університету], під’їзд, шлях, вулиця, дорога, пристань. 5. Який очолює що-небудь, старший над кимсь тощо. Вж. зі сл.: агроном, актор, економіст, інженер, лікар, отаман, помічник, режисер, штаб, квартира, підприємство, речення, управління.

Основний. Те саме, що головний 2. Вж. зі сл.: елемент, засіб, закон, зміст, капітал, колектив, мотив, наголос, напрям, обов’язок, осередок, показник, район вирощування, рід військ, сорт, тип, тягар, урок, факт, фонд, фундамент, відмінність, група, дисципліна, ділянка, олійна культура, маса, причина, риса, робота, споруда, суперечність, тема, умова, виробництво, завдання, значення, зусилля, знаряддя, питання, види зброї, заходи, сили.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головний — Головна школа: вища початкова школа, [V] Словник з творів Івана Франка
  2. головний — (який перебуває в центрі чогось) центральний, (про вхід) парадний. Словник синонімів Полюги
  3. головний — головни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. головний — (біль) голов'яний; (танк) чоловий, передній; (напрям) найважливіший, основний, кардинальний, генеральний; (- ролю) центральний, провідний, стрижневий, ключовий, (- питання – ще) наріжний; (інженер) старший, чільний, начальний. Словник синонімів Караванського
  5. головний — [голоўний] м. (на) -ному/-лоуўн'ім, мн. -лоуўн'і Орфоепічний словник української мови
  6. головний — -а, -е. 1》 Прикм. до голова 1). 2》 Який рухається попереду чого-небудь; передній. 3》 Найважливіший, основний, суттєвий. || у знач. ім. головне, -ного, с. Головна тональність муз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. головний — (убір) див. наголовний Словник чужослів Павло Штепа
  8. головний — ГОЛОВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до голова́ 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (А. Шиян); // Признач. для голови. Заслала [мати] простинею, .. Словник української мови у 20 томах
  9. головний — головни́й: ◊ головна́ зра́да → зрада Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. головний — див. керівник Словник синонімів Вусика
  11. головний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  12. головний — Головни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. головний — ГОЛОВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до голова́ 1. Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (Шиян, Гроза.., 1956, 281); // Признач. для голови. Заслала [мати] простинею,.. Словник української мови в 11 томах
  14. головний — Головний, -а, -е 1) Головной. Головка хустка. 2) Главный. Всі головні догмати нашої віри. Левиц. І. 3) Опасный, угрожающій смертью. Не ходи по болоту, там місце головне, — не один уже наклав головою. Словник української мови Грінченка