головний

ГОЛОВНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до голова́ 1.

Яків відчув, як поступово в нього затихає головний біль (А. Шиян);

// Признач. для голови.

Заслала [мати] простинею, .. положила дві головні подушечки зверху (Панас Мирний);

Там, з-за скелі, на один мент мигнула червона головна пов'язка і зникла (М. Коцюбинський).

2. Який рухається попереду чого-небудь; передній.

І згадав він по дорозі, Що у головнім обозі Там у нього бранців много (І. Франко);

Він наказав усім чотирьом гарматам цілитися в головний танк (Л. Первомайський).

3. Найважливіший, основний, суттєвий.

Головне місце на возі займала залізна бочка (М. Коцюбинський);

Мартоха навіть не раз спихала головну роботу на старших дочок (Леся Українка);

Іван Іванович полював на .. барсука [борсука], білку та іншу тайгову дичину .. Але головною пристрастю було полювання на тигрів (О. Довженко);

// у знач. ім. головне́, но́го, с. Те, що становить основу, суть чого-небудь.

Як це часто буває в момент крайнього горя, її думки хапалися за стороннє, щоб забути головне (О. Гончар);

Усі чекали головного: коли перед вічем стане зможений варязький князь (І. Білик).

4. у знач. вставн. сл. головне́. Уживається для вираження ставлення до висловлюваної думки або для оцінки висловленого.

[Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Леся Українка);

Люблять мене чи не люблять – це справа другорядна, головне, не мати мук сумління (Валерій Шевчук).

5. Який перебуває в центрі чого-небудь або є центром чогось; центральний.

З бічних вулиць і завулків все виїздили на головну вулицю нові грузовики (В. Кучер);

Від головної пристані і десь аж до плавнів снує понад водою розтривожений людський мурашник (О. Гончар);

Страйк на головних підприємствах фірми нічого не дав (В. Чемерис).

6. Який очолює що-небудь; старший над ким-небудь.

До головного інженера ставився [Каринський], як старанний учень до вчителя (Ю. Шовкопляс);

Так і пропрацював Микола Андрійович тимчасово виконуючим обов'язки головного редактора аж цілих шість років (В. Чемерис);

// у знач. ім. головни́й, но́го, ч., розм. Той, хто очолює що-небудь; керівник.

Я сьогодні дзвонив у редакцію. Головного не було, десь у командировці (В. Кучер);

Дзвонить телефон, Голобородько піднімає трубку: – Голобородько! Заступник головного (В. Яворівський).