1. Великий тлумачний словник сучасної мови

голова

голова́

-и.

1》 ж. Частина тіла людини або тварини, в черепі якої міститься головний мозок.

Адамова голова ент. — великий нічний метелик із родини сфінксів.

В головах — коло голови, під головою або коло того місця, куди кладуть голову.

Голову ламати — намагатися зрозуміти що-небудь; вирішувати складне питання.

Голову прихилити де, куди — мати пристановище.

Голову схиляти — а) (перед ким) підкорятися кому-небудь; б) (перед чим, уроч.) віддавати шану чомусь.

2》 ж. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок.

|| перен. Розум, свідомість.

|| Розумна людина.

|| Про людину як носія певних якостей.

Голову втрачати — втрачати владу над собою, здатність обдумано діяти.

3》 Одиниця ліку худоби.

4》 Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини.

5》 ч. і ж. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін.

6》 ч. і ж. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації та їх відділів.

|| У дореволюційній Росії та Україні – керівник деяких виборних органів.

7》 ч. і ж. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів.

8》 ч. і ж., перен. Основне, головне в чому-небудь.

9》 ч. і ж., перен. Авторитетна особа; головний у якій-небудь справі.

10》 ж. Перші ряди, передня частина чого-небудь, що рухається.

11》 ж. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. Голова сиру. Голова цукру.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голова — Розділ, глава [XX] Що «Німеччина» трохи нерівна по мові, сьому не подивуєтесь, коли Вам скажу, що зачав я її перекладати ще в 1876 році, докінчив переклад 1880, відтак перероблював разів зо два частки, а тепер перед друком усю роботу зробив майже наново. Словник з творів Івана Франка
  2. голова — голова – глава На позначення частини тіла в літературній мові вживають обидва слова, але останнє сприймається як застаріле і виступає в плані урочистому або іронічному. “Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій” (Максим Рильський). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. голова — голова́ 1 іменник жіночого роду частина тіла; орган мислення — перен. * Але: дві, три, чотири голови́ голова́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота той, хто керує зборами; керівник організації; авторитетна особа * Але: два, три, чотири голови́ Орфографічний словник української мови
  4. голова — ж. макітра, кумпол, кабак, казанок, довбешка, калган; У ФР. мозок, розум; (хто) розумака; (зборів) г. предсідник, сов. головуючий; (установи) керівник, шеф, р. принципал; (держави) лідер, сов. Словник синонімів Караванського
  5. голова — 1. (жінка) головиня, головиха 2. (міста) посадник, (стрижена) гиря, макотиря Словник чужослів Павло Штепа
  6. голова — ГОЛОВА́, и́, 1. ж. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок – вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. голова — голова́: ◊ <�аж> голова́ тріщи́т про стан розумового напруження, пов'язаний із численними нагальними справами (м, ср, ст) ◊ <�аж> за голову схопи́тися про стан сильного здивування, переживання, туги, розпачу (м... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. голова — Без голови й ногам лихо. Без доброго пляну діло не вдасться. Коли голова блудить, то ноги дороги накладають. Бий у голову, а ноги самі впадуть. Від удару в голову тратиться притомність і тіло саме упаде. Знищ голови, проводирів народу, а народ сам упаде. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. голова — син. байда, балабас, балда, гарбуз, дах, диня, кавун, казан, кабіна, каструля, качан, клуня, криша, купол, маклабан, чайник, шарабан, ящик. Словник жарґонної лексики української мови
  10. голова — I балабашка, баняк, гарбуз, гиря (голена голова), голівка, голівонька, головешка, головизна (риб'яча голова), головище ("Упав з дуба комарище, розбив собі головище"), головка, голівонька, головонька, головочка, голомозина, довбеха, довбешка, довбня... Словник синонімів Вусика
  11. голова — аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький). (аж) дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  12. голова — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
  13. голова — Голова́, -ви́; го́лови, голі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. голова — ГОЛОВА́, и́, 1. ж. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  15. голова — Голова, -ви ж. 1) Голова. Що голова, то розум. посл. у голову заходити, зайти. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходити. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Словник української мови Грінченка