голова

ГОЛОВА́, и́,

1. ж. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок – вищий відділ центральної нервової системи.

Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Т. Шевченко);

Подивився Давид на їхні ноги червоні, похитав головою й нічого не сказав (А. Головко);

* Образно. Карпат висока голова Віта безхмарне небо (Т. Масенко);

// Одиниця лічби худоби.

Щодня і щогодини то в одній, то в другій отарі не дораховувалися кільканадцяти голів (З. Тулуб);

Розбрелась в степу худоба – Ціла тисяча голів (І. Нехода);

// перен. Велика квітка чи плід на верхівці стебла рослини.

На грядках жовтіли здорові голови повняків-гвоздиків, чорніли чорнобривці (І. Нечуй-Левицький);

З темної зелені виступили важкі голови соняшників (В. Козаченко).

2. ж. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок.

Мислі в голові важкі вертілись, тьмили світ, мов пил (І. Франко);

В голові роїлося багато різних думок (О. Гуреїв);

// перен. Розум, свідомість.

– Чіпка мій моторний, удатний, золоті в його [нього] руки й голова неабияка... (Панас Мирний);

// Про розумну людину.

– То дід – голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який!.. (Ганна Барвінок);

– Юрій Олександрович?.. Що за голова! Блискучий розум! (В. Підмогильний);

// Про людину як носія певних якостей.

– Стара, необачна голово!.. схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок);

Тож і здавалось молодим головам, що без них там ніяк не наведуть ладу, на тому фронті (Ю. Збанацький).

3. ч. і ж. Особа, яка веде збори, засідання і т. ін.

– Прошу намітити кандидатуру на голову даного зібрання (М. Хвильовий);

Максим затуманеними очима глянув на голову засідання (Н. Рибак).

4. ч. і ж., чого. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації або окремих їх відділів.

Голова сільради довго дзвонив кудись телефоном (Л. Смілянський);

На голову колгоспу Івана Сергійовича обрали одноголосно (А. Шиян);

// У дореволюційній Росії і в Україні – керівник деяких виборних органів.

Багатого голову скинули й обрали за голову [волості] чередника (І. Нечуй-Левицький).

5. ч. і ж. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України (Конституція України);

У засiданнях Ради нацiональної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України (з навч. літ.).

6. ч. і ж., перен., розм. Основне, головне в чому-небудь.

Риба – вода, ягода – трава, а хліб – всьому голова (прислів'я);

– Всьому на світі голова – фабрика (Ю. Яновський).

7. ч. і ж., перен. Авторитетна особа; головна людина в якій-небудь справі.

[Парвус:] Не жінка хаті голова, а чоловік, не їй його судити, не їй за його [нього] й ручити... (Леся Українка);

[Князь:] Я князь! Я голова Всіх руських владників! (І. Франко);

[Текля:] Ми з старим живемо, як ті голубки .. Що він каже, те й роблю. На те ж він голова двору (О. Левада).

8. ж. Перші ряди, передня частина чого-небудь, що рухається.

Голова колони вже входила в браму (А. Хижняк);

Далеко, аж у голові поїзда, майже біля паровоза, стовбичив вартовий (К. Гриб).

9. ж. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін.

– От і почав Хоцінський до мене вчащати; .. шле мені з сахарні по голові сахару, – бачу, чогось годить мені, тупцяє коло мене (І. Нечуй-Левицький);

Голова сиру.

Зало́млювати / заломи́ти го́лову (ши́ю) див. зало́млювати;

Зашумі́ло (загу́пало, забрині́ло) в голові́ див. зашумі́ти;

Крути́ти / покрути́ти па́льцем ко́ло чола́ (голови́, скро́ні) див. крути́ти;

Не пошкодува́ти [і] життя́ (голови́) див. пошкодува́ти;

Оці́нювати / оціни́ти (оцінува́ти) го́лову див. оці́нювати;

Поверта́ти (оберта́ти) / поверну́ти (оберну́ти) го́лову (обли́ччя, ши́ю і т. ін.) див. поверта́ти¹;

Прикри́ти го́лову див. прикрива́ти;

Ска́раний на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Ска́раний сме́ртю> див. ска́раний;

Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Скара́ти сме́ртю> див. скара́ти;

Скида́ти (ски́дувати) / ски́нути го́лову (голово́ю) див. скида́ти;

Скрутну́ти голово́ю див. скрутну́ти;

Става́ти / ста́ти на го́лову (на ру́ки, на ла́пи і т. ін.) див. става́ти;

Стина́ти / стя́ти (зітну́ти) го́лову див. стина́ти¹;

Схиля́ти / схили́ти го́лову на гру́ди (на плече́) див. схиля́ти;

Схопи́ти (ухопи́ти) го́лову в ру́ки (рука́ми, в доло́ні) див. схо́плювати;

Товкма́чити у го́лову див. товкма́чити;

Тріску́чий біль [голови́] див. біль¹;

(1) У голова́х (у голові́, в го́лову) – під головою, під голову або біля голови, коло того місця, куди кладуть голову.

Середина куреня .. В глибині ліжко з дровиняк заслано воловою шкурою, в головах сідло (І. Карпенко-Карий);

Свічка блимала на столику в головах (М. Коцюбинський);

Подушку перебила [Марія] пухкенько – поклала в голову, застелила рядном (А. Головко);

Як (мов, ні́би і т. ін.) о́ка в ло́бі (в голові́) <�Більш, ніж о́ка в ло́бі> див. о́ко¹.

○ (2) У пе́ршу го́лову, у знач. присл. – насамперед, передусім.

Ходе [ходить] чутка, що одеська громада береться видати мої праці .. В першу голову вони постановили “Лихі люди” [повість] (Панас Мирний);

На першій пожовклій сторінці [зошита] стояло: “Перелік творів художньої літератури, які повинна прочитати в першу голову кожна порядна людина” (І. Волошин).

△ (3) Ада́мова голова́, ент. – великий нічний метелик родини сфінксів.

Я говорю не про чарівну мандрагору, я говорю про адамову голову: про метелика, що з черепом на голові (М. Хвильовий);

(4) Ме́ртва голова́, ент. – нічний метелик родини бражникових, візерунок на спині якого нагадує обриси черепа.

Апетит на чуже добро в цього хитрого злодія чималенький: мертва голова за один раз з'їдає стільки, скільки важить сама (з наук.-попул. літ.);

(5) Міськи́й (се́лищний, сільськи́й) голова́ – головна посадова особа територіальної громади – міста, селища, села (або добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл) в Україні.

З осторогою взяв [Мирон] слухавку, бадьорий чоловічий голос на тому кінці дроту видався знайомим. Так і є: дзвонив міський голова Володимира-Волинського (Г. Тарасюк);

Є рішення Конституційного Суду щодо селищних і міських голів – обиратись одночасно вони не можуть, бо повноважень ради та їх голови набували в різні терміни (із журн.);

До храму на службу завітав і Київський міський голова разом з іншими посадовими особами (з газ.);

Сільський голова щиро подякував гостям за допомогу, запевнивши, що громада дбайливо доглядатиме саджанці (з газ.).

◇ (6) Аж голова́ загула́, зі сл. ударитися – дуже сильно.

Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький);

(7) [Аж] голова́ (в голові́) кру́титься (моро́читься, па́морочиться, макі́триться, замакі́трюється і т. ін.) чия, у кого, кому і без дод. <[Аж] голова́ закрути́лася (заморо́чилася, запа́морочилася, замакі́трилася і т. ін.) чия, у кого, кому і без дод.> <[Аж] у голові́ закрути́лося (заморо́чилося, запа́морочилося, замакі́трилося)> у кого, кому і без дод.:

а) хто-небудь перебуває у хворобливому стані, коли все ніби хитається, перекидається; кому-небудь стає зле.

Аж у голові морочилось від утоми (з переказу);

В голові макітриться, стогну я на печі (Ю. Яновський);

– Не знаю, що воно... Голова паморочиться, нудить... і нічим дихати... (А. Шиян);

В голові макітриться, перед очима все танцює і крутиться. Але я йду (Ю. Збанацький);

На рундуку у неї голова закрутилася, ув очах потемніло і.., як сніп, вона повалилася додолу (Панас Мирний);

Так я заїхала до Станіслава, а поки вилізла, поки ніччю до свахи дотюпала, то так прислабла, що аж мені в голові закрутилося (Н. Кобринська);

Здавалось, хвилина – і голова йому запаморочиться, він упаде під людські ноги (Ю. Збанацький);

У голові замакітрилося, в очах потемніло, землі під ногами не стало (із журн.);

б) кому-небудь стає моторошно, неприємно, страшно.

[Ендерсон:] Як згадаю, що треба повертати в лікарню, то паморочиться в голові. Не лікарня, а дім для божевільних (Мирослав Ірчан);

Вихор глянув у провалля, і в нього запаморочилася голова (В. Кучер);

Чим дальш їдеш, тим краща врода; пішли і долинки з прогалинами, як рута, зеленими, і яри з проваллям, що як глянеш, то у голові закрутиться (О. Стороженко);

Глянув [Улас] униз, і в його [нього] голова заморочилась (І. Нечуй-Левицький);

в) хто-небудь важко переносить сильну дію або надмірний вияв чогось.

В глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють... тисячі робітників (М. Коцюбинський);

Хто ж видав, насадити таку силу сих лелій, та ще й білих! А пахнуть як, аж в голові морочиться, жадної делікатності нема в тих квітках (Леся Українка);

Вийшли у двір. Тільки за двері – зразу мов чорним рядном накрило: темно, аж у голові морочиться (С. Васильченко);

А пташки співають так весело, що аж макітриться в голові (М. Сиротюк);

– І все про електрику та механіку торохтіли. І так всю дорогу, аж голова в мене замакітрилась (В. Добровольський);

г) хто-небудь втрачає здатність нормально сприймати, розуміти щось із якоїсь причини.

[Катря:] Професор таке говорить, що в голові макітриться, нічого не розумієш (І. Микитенко);

Від його [вина] найменшої крапельки макітрилося в голові (О. Ільченко);

Я ж уроки вчив, аж голова замакітрилась (О. Донченко);

ґ) хто-небудь приголомшений чимсь, спантеличений, розгублений через щось.

У всій його постаті вчувалася впевненість бувалого вояки, котрому за найтяжчої скрути не паморочиться голова (Ю. Бедзик);

[Аж] дур голови́ бере́ться див. дур;

Аж за го́лову взя́тися див. узя́тися;

[Аж (ма́ло не)] рва́ти (де́рти, ску́бти) на собі́ (на голові́) воло́сся (чуб, чу́ба) див. рва́ти;

[Аж] о́чі [з ло́ба (з голови́)] вила́зять (лі́зуть) див. о́ко¹;

Аж шку́ра [на голові́] боли́ть див. шку́ра;

Баламу́тити го́лову (го́лови) див. баламу́тити;

(8) Без голови́ – нерозумний, некмітливий, дурний.

Як голова без голови, то й ноги не ходять (прислів'я);

Мені потрібні люди розумні, а без голови і так є, та ніхто на них не зважає (з газ.);

Без [тре́тьої (сьо́мої)] кле́пки [в голові́ (в ті́м'ї)] <�Без кле́пок [у голові́ (в ті́м'ї)]> див. кле́пка;

Без тя́ми (рідше без тя́мки, без тя́мку) [в голові́] див. тя́ма;

Без царя́ (без царка́) в голові́ див. цар;

(9) Би́та голова́ – бувала, досвідчена людина.

Наш провідник був досвідчений турист, бита голова (із журн.);

Би́ти (вдаря́ти) / вда́рити в го́лову див. би́ти;

Би́тися голово́ю об стіну́ (об мур, в мур) див. би́тися;

Бі́дна голі́вонька (голова́) див. голі́вонька;

Бра́ти / взя́ти го́лову в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти (забра́ти) [собі́] в го́лову див. бра́ти;

Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися) за го́лову див. бра́тися;

Ва́жити голово́ю (життя́м) див. ва́жити;

Вали́ти (зва́лювати, переклада́ти) / звали́ти (перекла́сти) з хво́рої (дурно́ї) голови́ на здоро́ву див. вали́ти¹;

Вбга́ти в го́лову див. вбга́ти;

Вбива́ти / вби́ти в го́лову див. вбива́ти¹;

Вбива́ти / вби́ти собі́ в го́лову див. вбива́ти¹;

Вбира́ти (втя́гувати, всува́ти і т. ін.) / ввібра́ти (втягти́, втягну́ти, всу́нути і т. ін.) го́лову в пле́чі див. вбира́ти¹;

В голові́ кебе́та догори́ дри́ґом ста́ла див. кебе́та;

В голові́ подлу́бати див. подлу́бати;

Верти́ться (кру́титься) в голові́ див. верті́тися;

Вибива́ти (виганя́ти) / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) [з голови́] див. вибива́ти;

Ви́бити з голови́ див. вибива́ти;

Ви́вітрити хміль з голови́ див. виві́трювати;

Викида́ти / ви́кинути дур з голови́ див. викида́ти;

Ви́кинути (ви́трусити) / викида́ти з голови́ (з па́м'яті, з ду́мки, рідко з ума́ і т. ін.) див. викида́ти;

Ви́летіти (ви́вітритися, рідше ви́слизнути) / виліта́ти (виві́трюватися, рідше вислиза́ти) з голови́ (з па́м'яті) див. виліта́ти;

Випада́ти / ви́пасти з ду́мки (з голови́, з па́м'яті) див. випада́ти;

Вироста́ти / ви́рости на [ці́лу] го́лову див. вироста́ти;

Ви́сі́ти над голово́ю див. ви́сі́ти;

Ви́соко нести́ (трима́ти) го́лову див. нести́;

Ви́ще го́лову див. ви́ще;

Ви́ще се́бе (своє́ї голови́, пу́па) не ско́чиш (не підско́чиш) див. ско́чити;

Відірва́ти (відкрути́ти) го́лову див. відрива́ти¹;

Відповіда́ти / відпові́сти́ голово́ю див. відповіда́ти;

Ві́тер у голові́ [гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)] <�Ві́тру [в голові́] бага́то> див. ві́тер;

Ві́шати / пові́сити го́лову див. ві́шати;

Впада́ти / впа́сти в го́лову (на ду́мку) див. впада́ти¹;

Вро́їтися в го́лову див. вро́їтися;

Все переплу́талося (поплу́талося, переверну́лося і т. ін.) / плу́тається (переверта́ється) в голові́ (в думка́х) див. весь¹;

Встроми́ти го́лову в петлю́ див. встромля́ти;

Вступа́ти / вступи́ти в го́лову див. вступа́ти¹;

Вступа́ти / вступи́ти тума́ном у го́лову див. вступа́ти¹;

Втелю́щуватися / втелю́щитися в го́лову див. втелю́щуватися;

Втовкти́ (втовкма́чити, втелю́щити, вки́нути) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) див. втовкти́1;

Втопи́ти го́лову (до́лю, рідко голо́воньку) див. втопи́ти;

Втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову див. утрача́ти;

(10) Гаря́ча (палка́) голова́ (голі́вка) – запальна, нестримана, нерозважлива людина з пристрасною вдачею.

– Росія пошле свої війська і збройне примусить ляхів виконати всі наші вимоги. – Те-ге-ге! – розсміявся обозний. – Гаряча голівка в тебе, доню (М. Старицький);

Приводництво [керівництво] над військом треба доручити чоловікові розсудливому й поміркованому, а не такій палкій голові, як у ясновельможного князя (І. Нечуй-Левицький);

– Дуже недоречно, – суворим голосом мовить сліпий, – через декотрі гарячі голови може загальмуватися важлива справа (Ю. Яновський);

Знайшлися палкі голови, які не витримали чекання, не хотіли ждати довше і підняли повстання передчасно, без належної підготовки (В. Владко);

Більша частина делегатів стоїть на твердих, виважених позиціях, але були й гарячі голови, які заходили надто далеко у своєму радикалізмі (з газ.);

Гла́дити / погла́дити по голі́вці (по голові́) див. гла́дити;

(11) Голова́ боли́ть у кого, кому і без дод. – хто-небудь турбується, уболіває за когось, щось.

І чого тобі так за всякий дріб'язок болить голова? (М. Стельмах);

[Кряж:] Весна, а в тебе й голова не болить, чи там сіють, чи ні (М. Зарудний);

За довгі роки всіляких кампаній, реляцій і бенкетів колишні “хазяї” навчилися грати у що вгодно... А про справжнє діло, про землю-годувальницю – голова не боліла (із журн.);

(12) Голова́ ва́рить чия, у кого – хто-небудь здатний, спроможний розумно, логічно мислити; хтось розумний, кмітливий.

– Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Л. Смілянський);

– Я не звик сидіти, – сказав Кучурба. – В мене, коли стою, голова ліпше варить (Валерій Шевчук);

(13) Голова́ діря́ва чия, у кого і без дод. – хто-небудь безпам'ятний, забудькуватий.

– Ой, коли б же не забути до ранку та сказать жінці про дочку .. Ой, мабуть, забуду! Чогось на старість у мене голова стала дірява (І. Нечуй-Левицький);

Вона підійшла до столу й вигукнула: – Ні, не буде мені дороги, голова зовсім дірява стала... найголовніше – яблука – забула (В. Собко);

(14) Голова́ є у кого і без дод. – хто-небудь може розумно, розсудливо міркувати.

– Каєшся тепер, плачеш. А раніше що думала, а раніше голова була? (Панас Мирний);

– Та от усе думаю: є в тебе голова чи немає? – загадково відказала Антониха. – Щось не так сказав? – схилився до неї дяк (Валерій Шевчук);

(15) Голова́ з ву́хами <�Голова́ і два ву́ха>, ірон. – нетямуща, некмітлива людина, неспроможна здогадатися про що-небудь або зорієнтуватися в чомусь (перев. при звертанні).

– Голово з вухами! Хоч при людях кажи на мене ти! – сказала Онися, торкнувши його по руці (І. Нечуй-Левицький);

– Але як же ти будеш цілитися, голова твоя й два вуха? Ця ж лійка і мушку затулить, і того, в кого стрілятимеш (В. Шкляр);

(16) Голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) [з плече́й (з плеч, з пліч)] – хто-небудь загинув.

О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати, Та так, щоб голова злетіла з плеч (Леся Українка);

– Мені там [на війні] теж не мед питиметься... Може, й голова злетить (Григорій Тютюнник);

(17) Голова́ [йде́ (хо́дить)] / [пішла́ (заходи́ла)] о́бертом (кру́гом, хо́дором і т. ін.) чия, у кого, кому і без дод.:

а) у кого-небудь виникає стан запаморочення (від хвороби, болю, голоду і т. ін.).

У мозку [Якова] сон-туман, тім'я мов хто коліном надавлював, голова кругом ходила (Панас Мирний);

[Микола:] Слаба голова, кажеш. Правду кажеш! І без твого вишняку вона мені ходором ходила, а тепер ще гірше (І. Франко);

[Шалімов:] І без вина голова обертом (І. Кочерга);

Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк);

Дух їстівного вдарив у ноздрі [ніздрі] й голова пішла обертом (І. Багряний);

Голова йшла обертом від пахучих димів (Ю. Андрухович);

б) хто-небудь приголомшений чимсь, відчуває розгубленість (від надміру думок, вражень, численних турбот, справ і т. ін.).

[Маруся:] Кругом ходе [ходить] моя голова від думок тяжких (Панас Мирний);

І то правда, скільки тих принципів на світі? Скільки ідей? Голова ходором ходить, як почнеш міркувати та метикувати (І. Нечуй-Левицький);

Холодно в хатині, Клякнемо – та й годі; .. Голова йде кругом; Чорних думок повно, І стоїш похмурий, Сльози ллєш безмовно (П. Грабовський);

Контрактом же я так зв'язаний, що не можу кинути службу раніше .. Голова йде кругом (М. Коцюбинський);

[Мар'яна:] Голова у мене кругом ходить, серце чогось ізнило, ізболіло чую я на свою голову щось недобре! (С. Васильченко);

Його голова йшла обертом від тих палких думок, які Іван [Тобілевич] привіз з Києва (Ю. Мартич);

А Мартин Тергловий, хоч і сотником став, а не запанів. Від нього теж довідався [Гуляй-День] чимало такого, що голова обертом пішла (Н. Рибак);

в) хто-небудь втрачає здатність розумно, тверезо, реально сприймати, оцінювати дійсність.

Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом (З. Тулуб);

Почав [панич] присоглашати [пропонувати] їхати з ним у город, за хазяйку бути... От моя дурна голова і пішла кругом (Панас Мирний);

(18) Голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.) перев. чия – хто-небудь загинув.

Де полягла козацька голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка);

Невже Трясило гине?.. Шаблюка блиснула в Марини, і покотилась голова (В. Сосюра);

(19) Голова́ на пле́ча́х (на в'я́зах) у кого:

а) хто-небудь розумний, тямущий.

[Свирид:] У іншого ніби й голова на плечах, а придивишся гарненько... [Пилип:] Побачиш порожнє місце (М. Кропивницький);

б) хто-небудь ще живий, не вмер.

– Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до неї доторкнешся, поки в мене голова на плечах! (П. Куліш);

(20) Голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та у кого – хто-небудь має розум.

[Василь:] Дуже вже вона маніжиться! У мене, слава Господові, голова не половою набита! (М. Кропивницький);

(21) Голова́ пу́хне (розпуха́є, ре́пається і т. ін.) від чого, у кого і без дод. – хто-небудь постійно дуже напружено й зосереджено думає про щось.

В писарші аж голова лущала з догадів (І. Нечуй-Левицький);

– Коли вночі не спиться, почну примірятися в думці, як би це я хазяйнувати почав. Так чи повіриш, аж голова пухне од клопоту (А. Головко);

Від дум і гадання розпухала [у Надії] голова (Яків Баш);

– Наговорив стільки, що аж голова репається од думок (І. Цюпа);

(22) Голова́ розва́люється (тріщи́ть, розрива́ється і т. ін.) у кого і без дод. – хто-небудь мучиться, страждає від сильного головного болю.

[Огнєв (піднімає руку до бинта на голові):] Фу, голова розривається (О. Корнійчук);

Сиволап прокинувся раптово, наче його хтось штовхнув .. В роті було погано, шалено калатало серце, тріщала голова. Вчора він знову пив (Д. Ткач);

– Приїдеш бувало в найглухіше село, забрьоханий, стомлений як чорт. Голова розвалюється (Ю. Збанацький);

Крякання, кудкудакання, цвірінькотіння зливаються в один невгамовний хор, від якого голова тріщить... (Я. Гримайло); (23) Голова́ тумані́є (тума́ни́ться, чмані́є і т. ін.) у кого і без дод. – хто-небудь втрачає чіткість думки, здатність виразно сприймати все навколишнє (від хвилювання, сильного болю, голоду і т. ін.).

Від голоду його нудило, голова туманіла, в скронях щось стукало лютим болем (З. Тулуб);

Від тих суперечок голова чманіє (К. Гордієнко);

Все клекотіло в ньому. Жаром палило груди, туманилась голова (А. Шиян); (24) Голова́ ці́ла (на пле́ча́х) у кого і без дод. – хто-небудь живий, не вбитий.

Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла голова була на плечах (П. Куліш);

– Не до вподоби моїм батькам, що знову про війну забалакали скрізь. Досить, – говорять, що з-над Висли з цілою головою їх одинець прийшов (К. Гриневичева); Го́лови попрова́лювати див. попрова́лювати; (25) Го́лову за го́лову – повинна бути обов'язкова відплата тим самим за заподіяну кривду, образу і т. ін.

Обвинуватили його [барона] в убивстві ґазди, а закон такий: око за око, зуб за зуб, голову за голову (з казки); Горобці́ цвірі́нькають у голові́ див. горобе́ць; Гри́зти (точи́ти, рідко скребти́) / прогри́зти (проточи́ти) го́лову див. гри́зти; Дава́ти / да́ти (відда́ти) го́лову (рідше ру́ку) [відруба́ти (на відру́б, на ві́дсі́к і т. ін.)] див. дава́ти; Де взя́вся на на́шу (мою́) го́лову див. узя́тися; Держа́ти ро́зум в голові́ див. держа́ти; Де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] див. де́рти; Джмелі́ гуду́ть у голові́ див. джміль; Дзвени́ть (дзво́нить, шуми́ть і т. ін.) / задзвені́ло (задзвони́ло, зашумі́ло і т. ін.) у ву́хах (у голові́) див. дзвені́ти; (26) До голови́ – цілком, повністю, без залишку.

Розметаєм кодло змієве Ми до пня, до голови .. Славен будь довічно, Києве! Україно, вік живи! (М. Рильський); Ду́мка верти́ться (кру́титься) в голові́ див. ду́мка; Ду́мка (га́дка) запада́є (лі́зе, прихо́дить і т. ін.) / запа́ла (влі́зла, прийшла́ і т. ін.) [в го́лову (до голови́)] див. ду́мка; Ду́мка [гвіздко́м] стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ (рідко у голі́воньці) див. ду́мка; Ду́мка (ду́ма) не вихо́дить з голови́ див. ду́мка; Ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) [в голові́] див. ду́мка; Ду́мка стре́льнула (рідко стрі́лила) в голові́ (в го́лову, до голови́) див. ду́мка; Думки́ (гадки́, ду́ми і т. ін.) сную́ться в голові́ див. ду́мка; Думки́ (ду́ми) ко́лесом (хо́дором) заходи́ли (закрути́лися, пішли́) [в голові́] див. ду́мка; Думки́ стриба́ють (кружля́ють) / застриба́ли (закружля́ли) у голові́ див. ду́мка; Думки́ ([та] гадки́, думки́-гадки́, ду́ми, ду́ми-гадки́) обсіда́ють (гризу́ть) / обсі́ли го́лову див. ду́мка; Дур захо́дить / зайшо́в у го́лову див. дур; Дури́ти го́лову див. дури́ти; (27) Дурна́ голова́, лайл. – нерозумна, нетямуща людина.

Дурна голова не полисіє (Номис); Є лій у голові́ див. лій; Жуки́ в голові́ <�Із жуко́м у голові́> див. жук; Забива́ти / заби́ти [собі́] го́лову див. забива́ти; Заби́ти клин у го́лову (у ті́м'я) див. забива́ти; Заби́ти [собі́] в го́лову див. забива́ти; Забрело́ в го́лову див. забріда́ти; Заверта́ти / заверну́ти го́лову див. заверта́ти; Зави́нути (зави́ти) го́лову рушнико́м див. завива́ти³; За́воро́т голови́ див. за́воро́т; Зав'яза́ти го́лову (голі́воньку) див. зав'я́зувати; Задира́ти / заде́рти го́лову див. задира́ти¹; Задо́вбувати / задовба́ти в го́лову див. задо́вбувати; Заду́рювати / задури́ти го́лову див. заду́рювати; За́йчики в голові́ стриба́ють див. за́йчик; Закружи́ти го́лову див. закружи́ти; Замакі́трювати / замакі́трити го́лову (світ) див. замакі́трювати; Заморо́чувати / заморо́чити го́лову (па́мороки) див. заморо́чувати; Замути́ти го́лову (ро́зум) див. замути́ти; Запада́ти / запа́сти в го́лову див. запада́ти; Засу́шувати го́лову див. засу́шувати; Затума́ни́лося в голові́ див. затума́нюватися; Затума́нювати / затума́ни́ти го́лову (ро́зум, рідше о́чі) див. затума́нювати; Зату́ркувати / зату́ркати го́лову див. зату́ркувати; Захова́ти в голові́ (у па́м'яті) що <�Захова́ти па́м'ять про кого, що> див. захо́вувати; Захо́дити / зайти́ в го́лову див. захо́дити; Збрести́ в го́лову (на ду́мку, ум) див. збрести́; Звали́тися / зва́люватися на го́лову (на ру́ки, на пле́чі) див. зва́люватися¹; (28) З (від) голови́ [аж] до ніг (до стіп) <�З (від) ніг (від стіп) до голови́>:

а) повністю, цілком.

Емене, яка досі скоса поглядала на чужинок, підступила ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (М. Коцюбинський);

Черговий зміряв Андрія оком з голови до стіп (І. Багряний);

– Все одно мокрий я з голови до ніг, – сказав він, – то чому б і справді Рубонові не допомогти? (А. Шиян);

Черниш уже був з ніг до голови в новому, вирядився, як до параду (О. Гончар);

Кавоман втримав чашку, і це була помилка – вже перша черга вихлюпнула з денця псевдокофейний коричневий фонтан й щедро з голови до ніг вмила Дмитра (А. Крижанівський);

б) дуже.

Хоч би був чистий як лід, а білий як сніг, то тебе обмовлять від голови до ніг (прислів'я);

Жах перейняв її від стіп до голови. Півнеба проковтнула мутно-чорна обважніла хмара (Г. Хоткевич);

в) у всьому (у думках, у вчинках і т. ін.).

Поруч з оповіданнями Яновського мужньо лунали в дні війни оповідання Олександра Довженка, такого, як і Юрій Іванович, романтика з голови до ніг (М. Рильський);

Дівчина – одна на мільйони. Це авантюристка з ніг до голови (Ю. Яновський); (29) З голово́ю:

а) розумний, кмітливий.

В громаді о. Гервасій був чоловік з головою (А. Свидницький);

– Ти ж, Мироне, чоловік з головою, при начальстві ходив, надивився на всяку всячину, сам знаєш, що я не буду квасити заяви, мов огірки (М. Стельмах);

б) (перев. зі сл. укритися, замотатися, пірнути і т. ін.) увесь, повністю.

Христя .. кинулась, було, – та й пірнула з головою в сніг (Панас Мирний);

Повернувся [Коробець] похмурий, ні на кого не глянувши, пробрався в свій куток, ліг, замотався з головою (Ю. Збанацький);

в) з надлишком, цілком (перев. про гроші).

Якби ти прислав в Одесу мені рублів з 10, то вже було б з головою доволі (Леся Українка);

– Невже така цяцька [свічник] п'ятдесят карбованців коштує? Це ж добра корова з телицею... – Корова чи віл, не знаю, а цілий рік тобі на хліб з головою вистачить (М. Стельмах);

г) (у що, зі сл. поринати, поринути і т. ін.) уважно заглибившись, не відволікаючись ні на що.

Як приїхав додому, зараз з головою мусив упірнути в роботу і бюрову, і власну (М. Коцюбинський);

Він з головою поринає в фольклорно-етнографічні записи (із журн.);

Він кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (В. Собко); Зе́лено в голові́ див. зе́лено; (30) З кіндра́тиком у голові́ – недоумкуватий, психічно хворий.

– Грамотний чоловік і на глитая шию гне. А може, він теє... з кіндратиком у голові (В. Речмедін); Зложи́ти (положи́ти, покла́сти, скла́сти) / поклада́ти (кла́сти, склада́ти) го́лову (життя́, рідше ду́шу) див. зложи́ти; Зніма́ти / зня́ти го́лову див. зніма́ти; Золи́ти го́лову див. золи́ти; (31) Золота́ голова́ – здібна, обдарована людина.

За лісника .. служив Онисько Вертихвіст; чоловік – просто золота голова, коли б не такий внадливий до скляного бога [до алкогольних напоїв] (О. Кониський);

Брянський – ветеран полку... Золота голова! Коли кінчимо війну, я його обов'язково направлю в Академію. Його місце там (О. Гончар); [І] в го́лову (в ду́мку, в ду́мці, в думка́х) [собі́] не кла́сти (не поклада́ти) див. кла́сти; [І] в го́лову (в ду́мку) не прихо́дить / не при́йде див. прихо́дити; [І] в го́лову не кладе́ться див. кла́стися; І волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́, рідко не заги́не) з голови́ див. волоси́на; [І] голови́ не підвести́ див. підво́дити; І на го́лову (рідко на ву́ха) не налі́зе (рідко не злі́зе) див. нала́зити; [І] не бере́ться [до] голови́ див. бра́тися; (32) [І] не в голові́ кому, у кого – хто-небудь не виявляє інтересу до когось, чогось.

– Домні і не в голові наше гуляння. Знаю я добре, яка туга прийшла їй до серця (Марко Вовчок); (33) Капу́стя́на (ку́ряча, дубо́ва) голова́, зневажл. – некмітлива, нерозторопна, неуважна людина.

Хотів би [Йосько] .. ремесла вчитися. – Іди, іди, капустяна голово, гадаєш, що тебе хтось прийме (І. Франко);

– Що, – каже, – я за куряча голова! Кого я йду рятувати? Хіба в неї нема жениха боронити? (П. Куліш);

– Ну, та й дубова ж у тебе голова, моє серденько! (І. Франко); Кат його́ (тебе́, її́ і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є (зна) див. кат; Кива́ти / покива́ти голово́ю див. кива́ти; Ки́нутися в го́лову див. ки́датися; Кла́сти / покла́сти го́лову на пла́ху див. кла́сти; Клопота́ти / заклопота́ти го́лову див. клопота́ти; Клопота́ти собі́ (свою́) го́лову див. клопота́ти; Комі́ть голово́ю див. комі́ть; (34) Ко́тяться го́лови чиї, кого і без дод. – гинуть люди в бою.

І чудно й нудно, як поміркую, Що часто котяться голови буйнії За теє диво! (Т. Шевченко);

– Якби наші голови тут котились? Чи .. пролила б за мною сльозу, га? (О. Гончар); Кров ударя́є (бу́хає, шиба́є) / уда́рила (забу́хала, шибну́ла) в го́лову (до голови́) див. кров; Крути́ти голово́ю (ро́зумом, мо́зком, мізка́ми і т. ін.) див. крути́ти; Крути́ти (закру́чувати) / закрути́ти го́лову див. крути́ти; Ку́рці ні́де (нема́є де) голови́ простроми́ти див. простро́млювати; Лама́ти [собі́] го́лову див. лама́ти; Ле́две го́лову підво́дити / підвести́ див. підво́дити; Лі́зти / влі́зти в го́лову (рідко до голови́, в па́мороки) див. лі́зти; Лі́зти че́рез го́лови див. лі́зти; Лягти́ голово́ю (голова́ми) див. ляга́ти; Майну́ло (мелькну́ло, мигну́ло і т. ін.) в голові́ див. майну́ти; Ма́ти [всі] кле́пки́ в голові́ див. ма́ти²; Ма́ти [до́бру] го́лову на [пле́ча́х (на в'я́зах, рідко на ка́рку і т. ін.)] див. ма́ти²; Ма́ти олі́ю (лій, рідше сма́лець і т. ін.) в голові́ <�Ма́ти лій під чу́бом> див. ма́ти²; Ма́ти ро́зум [у голові́] див. ма́ти²; Ма́ти свій ро́зум [у голові́] див. ма́ти²; Ма́ти тя́му (тя́мку) [в голові́] див. ма́ти²; Моро́чити го́лову (рідко па́мороки) див. моро́чити; Мути́ти го́лову (ду́шу) див. мути́ти; Набива́ти / наби́ти го́лову (в го́лову) <�Набива́ти го́лову кло́ччям> див. набива́ти; Наверті́ти в голові́ див. наві́рчувати³; На го́лова́х (на голові́) ходи́ти <�Тро́хи на го́лова́х (на голові́) не ходи́ти> див. ходи́ти; (35) На го́лову чию:

а) (зі сл. мою, свою, нашу) на мене, на нас.

[Кукса:] Ох-хо-хо! Так за що ж на мою голову звалилось таке горе? (М. Кропивницький);

[Риндя:] Якби не той Шелест, то й ніякої діалектики не було б .. Вихопився він на нашу голову (М. Зарудний);

б) (зі сл. твою, вашу) тобі, на тебе або вам, на вас.

Час від часу навідувались сини, дочки, добрі сусіди. – Ох, яке нещастя на вашу голову, любий Чирику! – співчували вони (Ю. Збанацький);

в) (чию) для утримання, щоб утримувати кого-небудь.

– Ні, ви тільки скажіть – чи не здурів, не сказився чоловік? Чужу дитину брати, та ще й на мою голову (М. Коцюбинський);

Прийшла і Христя на зиму додому, на материну голову прийшла (К. Гордієнко);

На го́лову ви́щий див. ви́щий;

На го́лову лі́зти див. лі́зти;

(36) Над голово́ю (над го́ловами) чиєю, чиїми, перев. зі сл. скоїтися, трапитися і т. ін. – з ким-небудь.

Цілий день тупцювалися та толкувалися одрадяни, не знаючи, як виплутатися з тії біди, що негадано-несподівано скоїлася над їх головами (Панас Мирний);

Надури́ти го́лову див. надури́ти;

Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) голово́ю див. наклада́ти;

Нами́лити ши́ю (го́лову, в'я́зи) див. нами́лювати;

(37) На сві́жу го́лову – не втомленим, після відпочинку.

Андрієву справу найліпше буде розв'язати уранці, на свіжу голову (І. Багряний);

– Ви відпочиньте з дороги. А взавтра вранці – на свіжу голову – ми поговоримо, – сказав він (Д. Бузько);

(38) На свою́ го́лову – нашкодивши собі.

Пані гаптувати її учить, шити; розумна, жвава вона, швидко й навчилась – на свою голову: пані зраділа та чужу роботу почала брати (Марко Вовчок);

– От і дослужилася у людей, от і заробила добра на свою голову (Панас Мирний);

Фельдшер узяв Чубенка за руку... – Та й у тебе, Чубенко, тиф, от і добігався на свою голову (Ю. Яновський);

Нату́ркати (натурча́ти) у ву́ха (у го́лову) див. нату́ркувати;

Нату́ркувати / нату́ркати го́лову див. нату́ркувати;

Не вихо́дити (не схо́дити, не йти) з голови́ (з ду́мки, з ума́) див. вихо́дити;

Не вклада́ється (рідше не мі́ститься) в голові́ див. вклада́тися¹;

Не гла́дити / не погла́дити по голі́вці (по голові́) див. гла́дити;

Не дава́ти / не да́ти [й] волоску́ (волоси́ні, во́лосу і т. ін.) впа́сти з голови́ див. дава́ти;

Не зноси́ти голови́ див. зно́шувати;

Не йти́ (не лі́зти) з голови́ (з ду́мки, з ума́) див. іти́;

Не йти́ (не лі́зти) / не піти́ (не полі́зти) в го́лову див. іти́;

Нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) [одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)] кле́пки у голові́ див. нема́;

Не ма́ти гара́зду в голові́ див. ма́ти²;

Не ма́ти де (куди́, до ко́го) го́лову (голови́) прихили́ти <�Нема́ до ко́го прихили́тися> див. ма́ти²;

Не ма́ти царя́ в голові́ <�Не ма́ти Бо́га в животі́, а царя́ в голові́> див. ма́ти²;

Не схили́ти / не схиля́ти голови́ (чола́, ши́ї і т. ін.) див. схиля́ти;

Об'ї́сти го́лову див. об'їда́ти;

Опусти́ти / опуска́ти го́лову див. опуска́ти;

Охолоди́ти (остуди́ти) се́рце (го́лову, ду́шу і т. ін.) див. охоло́джувати;

О́чі ма́ло (як) не ви́скочать / не виска́кують з голови́ (з орбі́т, з ло́ба) див. о́ко¹;

Па́дати (спада́ти) / впа́сти на го́лову див. па́дати;

Па́морочити (запа́морочувати) / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.) див. па́морочити;

Перебира́ти (перегорта́ти, перетру́шувати) / перебра́ти (перегорну́ти, перетруси́ти) у па́м'яті (в голові́, у ду́мці) див. перебира́ти;

Переверта́ти / переверну́ти вниз голово́ю див. переверта́ти;

Переверта́ти / переверну́ти з ніг на го́лову див. переверта́ти;

Підніма́ти (підійма́ти, підно́сити, підво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́, підвести́ і т. ін.) го́лову див. підніма́ти;

Підніма́тися (підійма́тися, підно́ситися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, піднести́ся і т. ін.) на го́лову (на бага́то голі́в) [ви́ще] див. підніма́тися;

Підпира́ти [плечи́ма (голово́ю)] сте́лю див. підпира́ти;

Підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю див. підставля́ти;

Підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову (себе́) [під обу́х, під соки́ру] див. підставля́ти;

Підсу́нути (підкла́сти) го́лову під ко́лесо див. підсува́ти;

(39) По́вна голова́ чого – дуже багато.

Роботи й клопоту [в Перегуди] повна голова (В. Кучер);

Гляди, ще Левантина дитину знайде, то клопоту повна голова буде (Б. Грінченко);

Позадира́ти го́лови див. позадира́ти;

Позаду́рювати го́лови див. позаду́рювати;

Позбу́тися голови́ див. позбува́тися¹;

Поклада́ти / покла́сти го́лову під соки́ру див. покла́сти¹;

Покопа́тися в свої́й голові́ див. покопа́тися;

Покрива́ти / покри́ти го́лову (голі́воньку, ко́су́ [ху́сткою]) див. покрива́ти;

Покрива́ти (укрива́ти) / покри́ти (укри́ти) ганьбо́ю (со́ромом, несла́вою і т. ін.) [го́лову] див. покрива́ти;

Помути́лося в голові́ див. помути́тися;

Понабива́ти го́лови див. понабива́ти;

Поплати́тися життя́м (голово́ю) див. поплати́тися;

Пополама́ти [собі́] го́лову див. пополама́ти;

По́рожньо в голові́ (у ло́бі) див. по́рожньо;

(40) Поро́жня (пуста́) голова́, зневажл. – нерозумна, нетямуща людина.

Пуста голова – баранові рідня (прислів'я);

– Я знаю таке дупло в дубі – велике-велике. Там ми обоє вмістимось .. І я, пуста голова, навіть не подумав, яке лихо могло спіткати того дуба, і побіг за Любою (М. Стельмах);

Посила́ти [всі] громи́ і бли́скавки [на го́лову] див. посила́ти;

Посипа́ти (присипа́ти) / поси́пати (приси́пати) го́лову по́пелом <�рідше Си́пати по́піл на го́лову> див. посипа́ти;

Посуши́ти [собі́] го́лову див. посуши́ти;

Прийти́ / прихо́дити в го́лову (на ро́зум, на ум і т. ін.) див. прихо́дити;

Прикида́ти / прики́нути [собі́] в голові́ (в думка́х, ду́мкою і т. ін.) див. прикида́ти³;

Приткну́ти го́лову (себе́) див. притика́ти;

Прихили́ти (приклони́ти) [свою́] го́лову див. прихиля́ти;

Прова́лювати / провали́ти го́лову див. прова́лювати;

Пропива́ти / пропи́ти го́лову (ро́зум) див. пропива́ти;

Просвіти́ло в голові́ див. просві́чувати¹;

Просвітлі́ло в голові́ <�Голова́ просвітлі́ла> див. просвітлі́ти;

Пуска́ти / пусти́ти дур [у го́лову (в ті́м'я)] див. пуска́ти;

Пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню) див. пуска́ти;

Розви́днітися (розви́днитися) в голові́ (в оча́х) див. розвидня́тися;

Розкида́ти / розки́нути ро́зумом (умо́м, мі́зками, голово́ю і т. ін.) див. розкида́ти²;

(41) Розу́мна (твере́за, му́дра і т. ін.) голова́ – розсудлива, кмітлива, тямуща людина.

– Дуже він .. мені подобався, бо був добрий сусід і розумна голова (І. Франко);

Ні одної сильної людини з усього роду, ні одної .. тверезої голови; чужі вина і чужі води до краю розрідили їхні мізки і душі (М. Стельмах);

Скільки ж то дамоклових мечів занесено над вами, мудрі голови, а ви або смієтеся бездумно, або люто сваритеся (В. Малик);

Руча́тися / ручи́тися голово́ю див. руча́тися;

Сам біс (чорт) го́лову зве́рне див. біс¹;

Сам собі́ пан (голова́, хазя́їн і т. ін.) див. сам;

(42) Сві́тла (я́сна́) голова́:

а) (у кого) хто-небудь вміє чітко, логічно мислити.

– До чого ж у вас мудра та світла голова! – Може, ви трохи й переоцінюєте мої якості, але знаходитеся близько до істини, – вклонився їй Мокроступ (М. Ю. Тарновський);

Скільки золотих рук, світлих голів, вірних сердець згубив смерч війни (із журн.);

б) розумна, обізнана людина.

І його [Панаса Мирного] життя все більш двоїться, розколюється між осоружною службою та розумовими втіхами од читання, товаришування з ясними головами та перших спроб літературної роботи (С. Єфремов);

(43) Своя́ голова́ на пле́ча́х (на в'я́зах) у кого – хто-небудь самостійно повинен вирішити що-небудь і вміє відповідати за свої вчинки.

– Мав би вас оце відрядити куди слід .. Одначе ні .. Зрештою, в тебе, – він звертавсь найперш до Порфира, – своя голова на плечах (О. Гончар);

– Хіба, Вікторе, тепер про це з батьками торгуються? В Ониськи своя голова на в'язах (В. Симоненко);

Сіда́ти (вила́зити) / сі́сти (ви́лізти) на го́лову див. сіда́ти;

Скрути́ти / скру́чувати го́лову див. скру́чувати;

Сме́ркло в голові́ див. смерка́ти;

Снува́тися в голові́ (в думка́х) див. снува́тися;

Сон не йде на о́чі (в го́лову) див. сон¹;

Спада́ти (наверта́тися, сплива́ти і т. ін.) / спа́сти (наверну́тися, спливти́, сплисти́ і т. ін.) на ду́мку (на па́м'ять, рідко в го́лову, на га́дку) див. спада́ти;

Спуска́ти / спусти́ти го́лову див. спуска́ти;

Сторч голово́ю див. сторч;

Стоя́ти в голові́ див. стоя́ти;

Стоя́ти на го́лову (на бага́то голі́в) ви́ще див. стоя́ти;

Стримі́ти [гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)] в голові́ (в па́м'яті, у мо́зку і т. ін.) див. стримі́ти;

Сту́кнуло в го́лову див. сту́кнути;

Су́нути (строми́ти, схили́ти і т. ін.) [свою́] го́лову в ярмо́ див. су́нути;

Суши́ти / ви́сушити [собі́] го́лову (мо́зок, діал. мі́зки) див. суши́ти;

Схиля́ти го́лову (схиля́тися) / схили́ти го́лову (схили́тися) в дозе́мному (низько́му, глибо́кому і т. ін.) укло́ні див. схиля́ти;

Схиля́ти (хили́ти, клони́ти) / схили́ти (склони́ти) го́лову (чоло́) див. схиля́ти;

Схопи́тися (ухопи́тися) / схо́плюватися за го́лову рука́ми <[Аж] за го́лову схопи́тися> див. схо́плюватися;

Теса́ти кі́лля (кілки́) на голові́ (рідко на ті́мені) див. теса́ти;

Трима́ти (держа́ти) / утри́мати (уде́ржати) в голові́ (в умі́) див. трима́ти;

Тума́нити го́лову див. тума́ни́ти;

Тума́н у голові́ [стої́ть] див. тума́н¹;

Тьма́риться / потьма́рилося в оча́х (у голові́) див. тьма́ритися;

У голові́ все йде / пішло́ о́бертом див. весь¹;

У голові́ переки́нулося див. перекида́тися²;

У голові́ тумані́є (тума́ни́ться) див. тумані́ти;

Укла́сти в го́лову див. уклада́ти¹;

Ума́ (ро́зуму, голови́ [нія́к] і т. ін.) не прикла́сти (не приложи́ти, рідко не зібра́ти) див. приклада́ти;

Усі́ ши́шки́ летя́ть (па́дають) [на го́лову] див. ши́шка;

(44) Усьому́ голова́:

а) відігравати керівну роль; бути головним у чому-небудь.

– Отже, пане сотнику, вам і хазяйка: радьтесь із нею, вона всьому голова (Г. Квітка-Основ'яненко);

– На злість жінці зроблю, щоб бачила, що поки я жию [живу] – я всьому голова (М. Коцюбинський);

б) основний, найважливіший, найнеобхідніший.

Борщ усьому голова (прислів'я);

Відомо всім, що труд людський є головою всьому (О. Ющенко);

Хита́ти / похита́ти голово́ю див. хита́ти;

Хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (виліта́є, виві́трюється і т. ін.) з голови́ див. хміль;

Хміль ударя́є / уда́рив у го́лову див. хміль;

Хова́ти (зарива́ти) го́лову в пісо́к див. хова́ти¹;

Хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ див. товкти́;

Хоч го́лову мий див. ми́ти;

[Хоч] кіл (кіло́к, кілка́, кола́ і т. ін.) на голові́ теши́ (рідше теші́ть) див. теса́ти;

Хоч ло́бом (голово́ю) би́йся в (об) стіну́ (в (об) мур, ріг і т. ін.) див. би́тися;

Цвіркуни́ тріща́ть у голові́ див. цвірку́н;

(45) Че́рез го́лову кого, чию – не погодивши що-небудь із тим, хто безпосередньо має відповідати за нього.

– Товаришу гвардії лейтенант, – наполягає на своєму Денис, – ви ж не можете через мою голову касувати мої накази. Наказ бойовий... (О. Гончар);

Чо́рні (грозові́) хма́ри нависа́ють (збира́ються) / нави́сли (зібра́лися) [над голово́ю] див. хма́ра;

Чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.) див. чу́хати;

Шкандиба́ти на го́лову див. шкандиба́ти;

Шуми́ть у голові́ див. шумі́ти¹;

Ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ див. мак;

Як (мов, ні́би і т. ін.) біда́ на го́лову див. біда́1;

Як (мов, ні́би і т. ін.) грім з [я́сно́го не́ба] уда́рив [над голово́ю] див. грім;

Як (мов, ні́би і т. ін.) грім на го́лову див. грім;

Як (мов, ні́би і т. ін.) обу́хом (до́вбнею, молотко́м) би́ти / вда́рити [по голові́ (в го́лову)] див. би́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) обу́хом (обу́х) по голові́ див. обу́х;

Як (мов, ні́би і т. ін.) посвітлі́шало в голові́ див. посвітлі́шати;

Як (мов, ні́би і т. ін.) сніг (дощ) на го́лову [з я́сно́го не́ба] див. сніг;

Як (мов, ні́би і т. ін.) со́ви ночува́ли в голові́ див. сова́;

Як (мов, ні́би і т. ін.) холо́дний душ [на го́лову] див. душ;

Як (рідше мов, ні́би і т. ін.) о́ка [в ло́бі (в голові́)] див. о́ко¹;

Як у ли́сого воло́сся [на голові́] див. воло́сся;

(46) Я́лова (слаба́) голова́:

а) (у кого) хто-небудь нерозумний, нетямущий.

Кого це ви школярем хочете зробити? Я трохи петраю .. Савка ж, синок, в мене знаєте... теє... Як би сказати – голова ялова (В. Речмедін);

б) некмітлива, нерозумна людина.

Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливає погано (І. Микитенко).