голова

голова́:

<�аж> голова́ тріщи́т про стан розумового напруження, пов'язаний із численними нагальними справами (м, ср, ст)

<�аж> за голову схопи́тися про стан сильного здивування, переживання, туги, розпачу (м, ср, ст)

ва́р'ят з мокрим ло́бомвар'ят

ва́р'ят з мокрою головоювар'ят

ви́летіти з голови́ забути (м, ср, ст): Мав ще зайти купити хліба, але цілком з голови вилетіло, знову мама буде відказувати на мене (Авторка)||випасти з голови

вирхова́та голова́ непостійна людина, яка часто змінює свої плани (Франко)

ви́пасти з голови = ви́летіти з голови́

вороняче гніздо в голові <�ма́ти> думати про погане, драматизувати (ст): В його голові – вороняче гніздо (Франко)

впа́сти на голову наробити дурниць (Франко) (ср, ст): Ще'м не впав на голову, щоб робити те, що радиш. Як так дуже хочеш, такий дуже мудрий, то сам йди скачи з того дерева (Авторка)

дреша́йбу в голові ма́тидрешайба

з жидівською головоюжидівський

заверта́ти голову 1. дурити, обманювати, уводити в оману (ср, ст)||бузерувати

2. завдавати клопоту, турбот; заважати, набридати (м, ср, ст): Дуже тебе прошу, не завертай мені голови такими дурницями, бо я і так маю багато клопотів (Авторка)

задури́ти собі голову = закрути́ти собі голову

закрути́ти собі голову закохатися (ст): Я кажу, що краще порядним хлопцем закрутити собі голову, ніж якимись непевними речами (Ласовська)|| = втріскатися

крі́лики в голові ма́тикрілик

ма́ти дреша́йбу в головідрешайба

ма́ти леп в головілеп

ма́ти му́хи в головімуха

ма́ти оли́ву в головіолива

ма́ти си́льну голову вул. про того, хто може багато випити алкоголю й не сп'яніти (ст): Я маю сильну голову й тому, хоч випив від усіх найбільше, держався зовсім поправно. Міг навіть розрізнити, котра година. А година була пів до першої ночі (Нижанківський)

ма́ти фле́ки (фля́ки) в головіфляк

маячіння зрізаної голови́маячіння

менінгіт на головуменінгіт

ми́шки в голові бі́гаютмишка

мрі́і́ зрізаної голови́мрії

на босу голову вул. байдуже, однаково, хоч би що (ср, ст): Вона не хоче здавати грошей на замок! Та мені то на босу голову! Та нехай собі літає на другий поверх, як двері замикатимуть на ключ (Авторка)|| = гале

неспокійна голова́ пройдисвіт (Франко)||авантурник

оли́ви в голові браку́єолива

отве́рта голова́ тямуща, розумна людина, цікава до науки: То отверта голова (Франко)

полетіти на зло́ману (зла́ману) голову 1. впасти сторчма (ст): На сходах держався цупко поруччя, й я мав враження, що кожної хвилини зашпортається й полетить на зломану голову. Але так не було – лише надолі вдарився чолом до рухомих дверей, і я тоді вперше почув, як він вилаявся (Нижанківський)

2. раптово, несподівано побігти (ст)

помики́титися в головіпомикититися

світла голова́ вчена, розумна людина (Франко) (ст)

стрілити в головустрілити

сту́кнутися в голову опам'ятатися (ср, ст): Та стукнися в голову, кубіто! Кілько вже маєш літ, а заховуєшся, якби була надцятилітня (Авторка)

тісна́ голова́ недоумок (Франко)

фйо́ла в голові ма́тифйол

фйо́лки в голові ма́тифйолок

фу́си в головіфус

хо́рий на головухорий

хоч кіл на голові теши́ 1. про неможливість переконати вперту або нетямущу людину (м, ср, ст)

2. про вперту, непоступливу людину (м, ср, ст)

3. про нетямущу, вайлувату людину (м, ср, ст): Її хоч вчи, хоч не вчи, але їй то все до файки, така, хоч кіл на голові теши, мамула (Авторка)

цо́фнутий в головуцофнутий

дурної голови́ і воло́сє не де́ржитьсядурний

і в ме́не голова́ не від пара́ди і я не дурень (Франко)

і в ме́не голова́ не на продаж і я не такий ледачий, щоб наражатися на небезпеку чи загибель (Франко)

кла́няйся голова́ з ву́хами, а потилиця й сама́ похи́литься жарт. про того, хто, вітаючись, надто низько кланяється (Франко)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голова — Розділ, глава [XX] Що «Німеччина» трохи нерівна по мові, сьому не подивуєтесь, коли Вам скажу, що зачав я її перекладати ще в 1876 році, докінчив переклад 1880, відтак перероблював разів зо два частки, а тепер перед друком усю роботу зробив майже наново. Словник з творів Івана Франка
  2. голова — голова – глава На позначення частини тіла в літературній мові вживають обидва слова, але останнє сприймається як застаріле і виступає в плані урочистому або іронічному. “Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій” (Максим Рильський). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. голова — голова́ 1 іменник жіночого роду частина тіла; орган мислення — перен. * Але: дві, три, чотири голови́ голова́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота той, хто керує зборами; керівник організації; авторитетна особа * Але: два, три, чотири голови́ Орфографічний словник української мови
  4. голова — ж. макітра, кумпол, кабак, казанок, довбешка, калган; У ФР. мозок, розум; (хто) розумака; (зборів) г. предсідник, сов. головуючий; (установи) керівник, шеф, р. принципал; (держави) лідер, сов. Словник синонімів Караванського
  5. голова — -и. 1》 ж. Частина тіла людини або тварини, в черепі якої міститься головний мозок. Адамова голова ент. — великий нічний метелик із родини сфінксів. В головах — коло голови, під головою або коло того місця, куди кладуть голову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. голова — 1. (жінка) головиня, головиха 2. (міста) посадник, (стрижена) гиря, макотиря Словник чужослів Павло Штепа
  7. голова — ГОЛОВА́, и́, 1. ж. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок – вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Т. Словник української мови у 20 томах
  8. голова — Без голови й ногам лихо. Без доброго пляну діло не вдасться. Коли голова блудить, то ноги дороги накладають. Бий у голову, а ноги самі впадуть. Від удару в голову тратиться притомність і тіло саме упаде. Знищ голови, проводирів народу, а народ сам упаде. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. голова — син. байда, балабас, балда, гарбуз, дах, диня, кавун, казан, кабіна, каструля, качан, клуня, криша, купол, маклабан, чайник, шарабан, ящик. Словник жарґонної лексики української мови
  10. голова — I балабашка, баняк, гарбуз, гиря (голена голова), голівка, голівонька, головешка, головизна (риб'яча голова), головище ("Упав з дуба комарище, розбив собі головище"), головка, голівонька, головонька, головочка, голомозина, довбеха, довбешка, довбня... Словник синонімів Вусика
  11. голова — аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький). (аж) дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  12. голова — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
  13. голова — Голова́, -ви́; го́лови, голі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. голова — ГОЛОВА́, и́, 1. ж. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок — вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  15. голова — Голова, -ви ж. 1) Голова. Що голова, то розум. посл. у голову заходити, зайти. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходити. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Словник української мови Грінченка