стрілити

стрілити 1. вистрілити (м, ср, ст)

◊ стріля́ти бо́мки → бомок

◊ стрілив ворону, тра́фив корову про поганого стрільця (Франко)

2. вул. вдарити (м, ср, ст)|| = вгатити

◊ баняка́ стрілити → баняк

◊ в пи́сок стрілити вул. вдарити в обличчя (ст)|| = засервувати під око

◊ стрілити в ліхта́рню = в пи́сок стрілити (ср, ст)

◊ стрілити в мо́рду = в пи́сок стрілити (ср, ст)

3. футб. забити (гол)(ст): Беручи примір з елеґантної гри противника та заохочені криками ентузіястів цього шляхетного спорту, наші кинулися до сконцентрованого наступу. Вони захопили м'яч і з-під самих воріт противника стрілили йому сім голів, один по одному (Селепко)||стрілити в ворота

◊ стрілити в ворота → стрілити 3 : Тяжко його було переїхати і стрілити в ворота, але через те, що забагато на карному полі грачів із іншої команди падало, і то дуже часто з розбитими носами, суддя диктував карні удари (Тарнавський З.)

4. раптово з'явитися, виникнути (про думку, план тощо)(ср, ст): Йому могло стрілити будь-якої хвилини, тоді зривався і вибігав з дому (Авторка)||впасти на думку, стрілити в голову

◊ стрілити в голову → стрілити 4 (Франко) (ср, ст)

5. мимоволі зробити чи сказати щось недоречне (ст): Він такий нервовий, і я взагалі боюсь стрілити якусь дурницю (Лисяк)

◊ би́ка стрі́лити → бик

◊ ґо́ля стрі́лити → ґоль