гонитися

Гони́тися, -ню́ся, -нишся

гл.

1) = гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47.

2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. Зміев. у.

3) Имѣть случку. Kolb. І. 65.

4) — з розумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що робити. Вх. Зн. 11.

Значення в інших словниках

1. гонитися — гони́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гонитися — див. гнатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гонитися — ГОНИ́ТИСЯ див. гна́тися.  Словник української мови у 20 томах
4. гонитися — ПЕРЕСЛІ́ДУВАТИ кого, що (намагаючись наздогнати, захопити тощо); ГНА́ТИСЯ, ГОНИ́ТИСЯ за ким, чим (стрімко); ГАНЯ́ТИСЯ за ким, чим (в різних напрямках, не раз). Гетьман Потоцький на чолі війська переслідує Тараса (О.  Словник синонімів української мови
5. гонитися — ГОНИ́ТИСЯ див. гна́тися.  Словник української мови в 11 томах