гонорство

Гонорство, -ва

с. Самолюбів. Ляхи з лукавства та з гонорства зведуться на нивіть що. Стор. МПр. 46.

Значення в інших словниках

1. гонорство — гоно́рство іменник середнього роду самолюбство рідко  Орфографічний словник української мови
2. гонорство — -а, с., заст. Самолюбство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гонорство — ГОНО́РСТВО, а, с., заст. Гонористість. Краса людини – в її гордості. Ні, не в тупому гонорстві, не в сліпій запишеності власною персоною (Є. Куртяк).  Словник української мови у 20 томах
4. гонорство — ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе — і в зв'язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІ мн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬ підсил., ПИХА́ підсил., ПИХА́ТІСТЬ підсил., ЧВА́НСТВО підсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬ підсил., ГОРДИ́НЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. гонорство — ГОНО́РСТВО, а, с., заст. Самолюбство. Ляхи з лукавства та гонорства зведуться на нивіть [невідь] що (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах