горбитися —
го́рбитися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
горбитися —
[горбиетиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, горбл'ац':а; нак. горбс'а, горбтеис'а
Орфоепічний словник української мови
горбитися —
-блюся, -бишся; мн. горбляться; недок. 1》 Вигинати спину горбом; сутулитися. || Ставати сутулим. 2》 Випинатися горбом, горбами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
горбитися —
ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок. 1. Вигинати спину горбом; сутулитися. Намуляв [Петько] здоровенного пухиря та стер шкіру .. Через те й горбиться він і дивиться злісно (М.
Словник української мови у 20 томах
горбитися —
СУТУ́ЛИТИСЯ (про людину — триматися сутуло, висуваючи наперед плечі; про спину — трохи згинатися), ГО́РБИТИСЯ, ГОРБА́ТИТИСЯ розм. Йому ніколи не доводилось говорити на зборах. Сутулячись і червоніючи, він встав (Ю.
Словник синонімів української мови
горбитися —
Го́рбитися, го́рблюся, го́рбишся, го́рбляться, не го́рбся, не го́рбмося, не го́рбтеся
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
горбитися —
ГО́РБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. го́рбляться; недок. 1. Вигинати спину горбом; сутулитися. Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчикувала в передню (Гончар, II, 1954, 146); Намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру..
Словник української мови в 11 томах