горличка

Горлиця, -ці

ж.

1) Горлинка, родъ дикаго голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб.

2) Родъ танца. Мкр. Н. 29.

3) Пѣсня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8.

4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш. горличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко. МВ. ІІ. 63. ум. горличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.

---------------

Горлиця, -ці

ж. = орлиця.

Значення в інших словниках

1. горличка — го́рличка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. горличка — -и, ж. Зменш.-пестл. до горлиця 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горличка — ГО́РЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до го́рлиця 1, 2. – А горличка знаєш, де кубельце звила? (Остап Вишня); Горличка тремтіла крильцями, але не лякалась і не тікала (Н. Королева); – Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко!...  Словник української мови у 20 томах
4. горличка — ГО́РЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гор́лиця 1, 2. — А горличка знаєш, де кубельце звила? (Вишня, II, 1956, 274); — Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко! (Вовчок, І, 1955, 51).  Словник української мови в 11 томах