горличка
ГО́РЛИЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до го́рлиця 1, 2.
– А горличка знаєш, де кубельце звила? (Остап Вишня);
Горличка тремтіла крильцями, але не лякалась і не тікала (Н. Королева);
– Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко! (Марко Вовчок);
– Ох, ти ж, горличко моя люба! – скрикнув він, обнявши свою дружину (А. Кащенко).
Словник української мови (СУМ-20)