горло
ГО́РЛО, а, с.
1. Передня частина шиї, у середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів.
Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний);
З сiней, розтираючи долонею горло, ввiйшов господар (Р. Андріяшик);
// Хрящовий канал, який є початком стравоходу і дихальних шляхів.
Дорогою ще трохи простудилась на тих нічних пересіданнях, так що тепер кашляю і горло болить (Леся Українка);
Крутоярові од жалю і хвилювання стисло горло (В. Собко);
Раптовий кашель здушив йому горло, i чоловiк аж посинiв (Є. Гуцало);
* Образно. Лівий берег кипів, клекотав, ревів, .. розмовляв металевими горлами сотень гучномовців (Л. Дмитерко).
2. Верхня звужена частина посуду.
Вона вперше в житті напилася, вперше пила горілку, вперше – просто з горла (А. Кокотюха);
Не ховаючись, він цмулив коньяк прямісінько з горла плящини (Л. Дереш);
Глиняні посудини дунайської культури мають форму чашок, кубків і невеликих плоскодонних глечиків із більш або менш круглим корпусом і високим горлом (з наук.-попул. літ.);
// Звужений вхід до чого-небудь, початок чогось; горловина.
Давно погашені вогні на бакенах у горлі створу (І. Гончаренко).
Де́рти (надира́ти) го́рло (горля́нку) див. де́рти;
(1) Ди́хальне го́рло – частина дихального шляху, через яку проходить повітря від гортані до легенів у людини і наземних хребетних тварин; трахея.
Дихальний апарат складається з легень та дихального горла (з наук. літ.);
Вчитель показує шлях повітря від носових отворів до легень, послідовно називаючи носову порожнину, носоглотку, гортань, дихальне горло (трахею) і бронхи (з навч. літ.);
Переда́влювати / передави́ти го́рло див. переда́влювати;
Ска́раний на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Ска́раний сме́ртю> див. ска́раний;
Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Скара́ти сме́ртю> див. скара́ти.
◇ [Аж] із го́рла лі́зе (грубо пре, пре́ться) <[Аж] го́рлом пха́є> див. лі́зти;
Бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло див. бра́ти;
Видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) див. видира́ти;
(2) В одне́ го́рло, зі сл. кричати, гукати і т. ін. – одночасно, разом; одностайно.
– Благодійнику наш, кому хочеться тікати з раю, – загукали ми в одне горло (В. Стус);
Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоскота́ти;
Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоско́чувати;
Клубо́к підко́чується (підступа́є) / підкоти́вся (підступи́в) до го́рла див. клубо́к;
(3) На все го́рло <�розм. На всю горля́нку>, зі сл. кричати, сміятися, співати і т. ін.:
а) дуже голосно.
Кайдаш і Лаврін .. кричали на все горло .. і підняли .. ґвалт на весь куток (І. Нечуй-Левицький);
Приїжджав, скажемо, ваш .. губерніяльний [губернський] секретар і кричить на всю горлянку (М. Хвильовий);
Оленка виспівувала на все горло (К. Гордієнко);
Катерина засміялася на все горло (Ірина Вільде);
б) з найбільшою інтенсивністю, з повним задоволенням.
Вже третій день я п'ю життя на повне горло (М. Коцюбинський);
Наступа́ти / наступи́ти на го́рло (зневажл. на горля́нку) див. наступа́ти;
Не лі́зе (не йде) / не полі́зе в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) див. лі́зти;
Ну́дить у го́рлі (у гру́дях, під грудьми́) див. ну́ди́ти;
Перегриза́ти (передира́ти) / перегри́зти (переде́рти) го́рло (горля́нку) див. перегриза́ти;
Поперегриза́ти го́рло (горля́нку) див. поперегриза́ти;
(4) По [са́ме] го́рло:
а) дуже багато.
Йому й так роботи по горло. Хліб давай, молоко і м'ясо вези (В. Кучер);
Роботи [в полі] – по саме горло (П. Інгульський);
У Дмитра було справ, як говориться, по горло – то укрупнення, то сівба, то електростанція, а це вже й ремонт тракторів починається (Ю. Збанацький);
б) великою мірою, повністю.
– Хоче суд над ближнім творити, Бувши сам по горло у гріхах (С. Караванський);
Та доки люльку приготуєш та вогню викрешеш, вітер ще й страсну свічку погасить. А тоді не обберешся лиха! Рідна жіночка по саме горло нагодує духопелками (В. Чемерис);
Він зайнятий по горло і тому не подає вістей (з газ.);
Пристава́ти / приста́ти (приступи́ти) з [го́стрим] ноже́м до го́рла див. пристава́ти;
Промочи́ти / промо́чувати го́рло (горта́нь) див. промо́чувати;
Прополоска́ти / прополі́скувати го́рло див. прополі́скувати;
Пропуска́ти / пропусти́ти крізь го́рло див. пропуска́ти;
Прочища́ти / прочи́стити го́рло див. прочища́ти;
Рва́ти го́рло (горля́нку) див. рва́ти;
Слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) див. сло́во;
Сльо́зи в го́рлі застря́ли див. сльоза́;
Сміх застря́в у го́рлі див. сміх;
Ста́ти / стоя́ти [кі́сткою (як кі́стка, рідко го́стрим ноже́м)] попере́к (рідко впо́перек) го́рла (у го́рлі) див. стоя́ти;
Стоя́ти (става́ти) / ста́ти клубко́м в го́рлі <�Підступа́ти / підступи́ти клубко́м до го́рла> див. стоя́ти;
Стоя́ти / ста́ти кілко́м (коло́м) в го́рлі див. стоя́ти;
У три го́рла див. три;
Шмато́к (рідше кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло див. шмато́к;
Шмато́к хлі́ба стає́ / ста́не попере́к го́рла (ру́ба в го́рлі) див. шмато́к;
Щоб (бода́й, хай і т. ін.) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) кі́стка в го́рло (попере́к го́рла ста́ла) див. кі́стка.
Словник української мови (СУМ-20)