горло

ГО́РЛО, а, с.

1. Передня частина шиї, у середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів.

Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний);

З сiней, розтираючи долонею горло, ввiйшов господар (Р. Андріяшик);

// Хрящовий канал, який є початком стравоходу і дихальних шляхів.

Дорогою ще трохи простудилась на тих нічних пересіданнях, так що тепер кашляю і горло болить (Леся Українка);

Крутоярові од жалю і хвилювання стисло горло (В. Собко);

Раптовий кашель здушив йому горло, i чоловiк аж посинiв (Є. Гуцало);

* Образно. Лівий берег кипів, клекотав, ревів, .. розмовляв металевими горлами сотень гучномовців (Л. Дмитерко).

2. Верхня звужена частина посуду.

Вона вперше в житті напилася, вперше пила горілку, вперше – просто з горла (А. Кокотюха);

Не ховаючись, він цмулив коньяк прямісінько з горла плящини (Л. Дереш);

Глиняні посудини дунайської культури мають форму чашок, кубків і невеликих плоскодонних глечиків із більш або менш круглим корпусом і високим горлом (з наук.-попул. літ.);

// Звужений вхід до чого-небудь, початок чогось; горловина.

Давно погашені вогні на бакенах у горлі створу (І. Гончаренко).

Де́рти (надира́ти) го́рло (горля́нку) див. де́рти;

(1) Ди́хальне го́рло – частина дихального шляху, через яку проходить повітря від гортані до легенів у людини і наземних хребетних тварин; трахея.

Дихальний апарат складається з легень та дихального горла (з наук. літ.);

Вчитель показує шлях повітря від носових отворів до легень, послідовно називаючи носову порожнину, носоглотку, гортань, дихальне горло (трахею) і бронхи (з навч. літ.);

Переда́влювати / передави́ти го́рло див. переда́влювати;

Ска́раний на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Ска́раний сме́ртю> див. ска́раний;

Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Скара́ти сме́ртю> див. скара́ти.

◇ [Аж] із го́рла лі́зе (грубо пре, пре́ться) <[Аж] го́рлом пха́є> див. лі́зти;

Бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло див. бра́ти;

Видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) див. видира́ти;

(2) В одне́ го́рло, зі сл. кричати, гукати і т. ін. – одночасно, разом; одностайно.

– Благодійнику наш, кому хочеться тікати з раю, – загукали ми в одне горло (В. Стус);

Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоскота́ти;

Залоскота́ло в го́рлі (в но́сі) див. залоско́чувати;

Клубо́к підко́чується (підступа́є) / підкоти́вся (підступи́в) до го́рла див. клубо́к;

(3) На все го́рло <�розм. На всю горля́нку>, зі сл. кричати, сміятися, співати і т. ін.:

а) дуже голосно.

Кайдаш і Лаврін .. кричали на все горло .. і підняли .. ґвалт на весь куток (І. Нечуй-Левицький);

Приїжджав, скажемо, ваш .. губерніяльний [губернський] секретар і кричить на всю горлянку (М. Хвильовий);

Оленка виспівувала на все горло (К. Гордієнко);

Катерина засміялася на все горло (Ірина Вільде);

б) з найбільшою інтенсивністю, з повним задоволенням.

Вже третій день я п'ю життя на повне горло (М. Коцюбинський);

Наступа́ти / наступи́ти на го́рло (зневажл. на горля́нку) див. наступа́ти;

Не лі́зе (не йде) / не полі́зе в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) див. лі́зти;

Ну́дить у го́рлі (у гру́дях, під грудьми́) див. ну́ди́ти;

Перегриза́ти (передира́ти) / перегри́зти (переде́рти) го́рло (горля́нку) див. перегриза́ти;

Поперегриза́ти го́рло (горля́нку) див. поперегриза́ти;

(4) По [са́ме] го́рло:

а) дуже багато.

Йому й так роботи по горло. Хліб давай, молоко і м'ясо вези (В. Кучер);

Роботи [в полі] – по саме горло (П. Інгульський);

У Дмитра було справ, як говориться, по горло – то укрупнення, то сівба, то електростанція, а це вже й ремонт тракторів починається (Ю. Збанацький);

б) великою мірою, повністю.

– Хоче суд над ближнім творити, Бувши сам по горло у гріхах (С. Караванський);

Та доки люльку приготуєш та вогню викрешеш, вітер ще й страсну свічку погасить. А тоді не обберешся лиха! Рідна жіночка по саме горло нагодує духопелками (В. Чемерис);

Він зайнятий по горло і тому не подає вістей (з газ.);

Пристава́ти / приста́ти (приступи́ти) з [го́стрим] ноже́м до го́рла див. пристава́ти;

Промочи́ти / промо́чувати го́рло (горта́нь) див. промо́чувати;

Прополоска́ти / прополі́скувати го́рло див. прополі́скувати;

Пропуска́ти / пропусти́ти крізь го́рло див. пропуска́ти;

Прочища́ти / прочи́стити го́рло див. прочища́ти;

Рва́ти го́рло (горля́нку) див. рва́ти;

Слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) див. сло́во;

Сльо́зи в го́рлі застря́ли див. сльоза́;

Сміх застря́в у го́рлі див. сміх;

Ста́ти / стоя́ти [кі́сткою (як кі́стка, рідко го́стрим ноже́м)] попере́к (рідко впо́перек) го́рла (у го́рлі) див. стоя́ти;

Стоя́ти (става́ти) / ста́ти клубко́м в го́рлі <�Підступа́ти / підступи́ти клубко́м до го́рла> див. стоя́ти;

Стоя́ти / ста́ти кілко́м (коло́м) в го́рлі див. стоя́ти;

У три го́рла див. три;

Шмато́к (рідше кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло див. шмато́к;

Шмато́к хлі́ба стає́ / ста́не попере́к го́рла (ру́ба в го́рлі) див. шмато́к;

Щоб (бода́й, хай і т. ін.) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) кі́стка в го́рло (попере́к го́рла ста́ла) див. кі́стка.